Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» опублікувала Слово екзарха Вселенського Патріарха єпископа Михаїла Команського під час Божественної літругії у Велику суботу в Андріївському храмі. Духовний Фронт України нижче наводить цю промову.
“В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі друзі!
Все Євангельське повіствування сповнене чудесних подій, які ми, постійно читаючи Євангеліє, сприймаємо, як дещо звичне. Але, якщо ми замислимось над тим, що відбувається, то побачимо, як на наших очах відбувається те, що простими людськими силами зробити було абсолютно неможливо: як то зцілення, воскресіння померлих, зупинення бурі на морі, примноження хлібів і риб і тому подібні речі.
І сьогодні відбувається найвеличніше чудо. Не даремно сьогодні читався уривок із Тарого Завіту про створення світу – сьогодні Господь відновлює у своєму воскресінні падшу людську природу.
Ми вже чуємо з вами Євангельську звістку про те, що пережили ті жінки-мироносиці, які прийшли до свого улюбленого Вчителя, щоб подивитись на гріб. Що вони побачили, які вони були перелякані, хоча Господь сповіщав своїм учням про те, що так мало статись, але ж людина не знає те, що замислене Богом, і як воно буде втілюватись.
Але ми бачимо, що попри той переляк, який вони мали з огляду на те, що гроб був стережений римськими воїнами, що за ними роздивлялись і фарисеї, що вони будуть робити, але бачимо все одно вони йдуть, щоб віддати Йому останню шану. Попри той переляк вони отримують велику радість, бо вже ангел, воссідаючи на камені гробному, звіщає їм велику звістку радісну про те, що Господь воскрес і що вони побачать Його. І більше того, жінки-мироносиці стали першим апостолами, апостолами для Апостолів.
Він не з’явився спершу своїм учням, які ходили з Ним. Він послав жінок-мироносиць, кажучи: ідіть до Моїх учнів, і сповістіть їм те, що ви бачили. Яка велика довіра Бога, яка велика оцінка відданості і віри їхньої, що Господь перше з’являється їм.
Тому сьогодні, коли і ми переживаємо скорботу у день Великої Суботи, вже ми з вами переживаємо і світло невдовзі Христового Воскресіння, яке ми з вами будемо святкувати. Переживаємо також свою скорботу, біль, печаль і жах з огляду на те, що ми знаємо що відбувається там, де в Україну вдерся ворог.
Ми плачемо сьогодні за тими людьми, яких вже не повернути, які загинули. Плачемо за зруйнованими домівками, до яких ми маємо повернутись. Але все ж таки ми наближаємось до свята Воскресіння Христового – до Світлої Христовоі Пасхи.
І ми віримо, що Господь дасть усі сили пережити цей жахливий період. І що воскресне Господь, у цю неділю ми будемо це святкувати, воскресне і наша держава, воскресне і життя нашого народу.
Звісно, на жаль, тих хто загинув не повернути. Але ми покликані, плекаючи надію на Бога, докласти всіх зусиль, щоби воскресла і наша з вами душа, від тої туги, від того горя, від того болю. Попросімо ж сьогодні у Господа, щоби світлом Христового Воскресіння Він укріпив усіх нас. Всіх тих, хто сьогодні прийшов до церкви, всіх тих, хто не мав сьогодні змоги прийти до церкви через різні причини. Але, щоб Він дав нам сили ніколи не втрачати надію.
І ми бачимо, що віра у Нього, довіра до Нього, яка була у жінок-мироносиць, винагороджується тим, що Господь пошановує їх своїм особистим явленням, своїм особистим посланням до учнів і Апостолів.
У передчутті тої радості, яку ми з вами серед смутку будемо святкувати завтра, постараймося нести оту надію всім тим, кого Господь посилає нашому життєвому шляху, людям. Адже до цього ми покликані – бути свідченням отої пасхальної радості для всього світу. Адже сенс, і основна думка, і центр Євангельської проповіді – це Воскреслий Христос.
Саме Воскреслий Христос із Собою воскрешає і нас. Хай Господь воскресить нас всіх від туги, від журби, дасть сили радо зустріти його Світле Христове Вескресіння і продовжувати своє християнське життя, наближаючи нашу перемогу з Богом. Амінь.”
