Збройні сили України, правоохоронні органи та весь український народ готується до подальших, масивних терористичних атак окупантів з російської федерації напередодні та під час Великодня – одного з найголовніших свят богослужбового року. Це і не дивно, оскільки для російських нелюдів Великдень перетворився з релігійного свята на чергову можливість продемонструвати рівень їх небувалого звірства.
Криваві вбивства мирних людей, винищення української релігійності та нації персонально благословив очільник російської православної церкви патріарх кіріл (гундяєв). моспатріарх давно заслужив репутацію відданого прислужника путінського режиму, тож його справжня місія, яку він сповнив безсоромним богохульством та колосальними фінансовими потоками, давно перестала ототожнюватись із базовими поняттями духівництва.
«Цигарковий митрополит», «прибічник кремлівського тероризму» – давно стали широковідомими прізвиськами очільника рпц у росії та поза її межами. А якщо пригадати його зав’язки із спецслужбами, що почалися ще за часів совєтського союзу, (про агента КДБ «Михайлова» не чув лише ледачий), то постає питання: чи виконував кіріл (гундяєв) хоч колись роль адекватного православного «пастиря», який самовіддано опікався заблукалими душами росіян і віруючих парафіян?
Події останніх тижнів яскраво продемонстрували, що очільнику рпц не притаманні прояви філантропії та гуманізму. Його відверті лицемірство, цинізм і комплекс фанатичної всемогутності вилились у покірне схвалення усіх можливих і неможливих способів війни проти України, будь-яких форм насильства.
Втім, окрім підігравання путінському режиму моспатріарх відзначився сексистськими заявами про «місце жінок» в сучасній росії (як приклад, їх порівняння з «інкубатором» для поповнень ряду російських «Zольдат»). І, як не дивно, такі заяви позитивно сприймаються більшістю вірян рпц.
Та дивуватись такій ситуації не доводиться, оскільки серед вірян моспатріархату дедалі частіше зустрічаються збіднілі до злиднів, малограмотні росіяни, вихідці зі злочинного середовища, а віднедавна ще й військові генерали-вбивці та їх солдати-ґвалтівники. Окремою категорією вірян виступають олігархи, політики і медійники, які не мають елементарного поняття про церковний етикет, проте щедро розкривають гаманці пожертв для власного «спасіння». Своєю фінансовою участю у житті рпц та її очільника усі ці особи отримують «безлімітні православні індульгенції та прощення».
Примітно, що цинічні та варварські настанови і заклики моспатріарха, які не мають абсолютно ніякого стосунку до християнської ідеології, обов’язково супроводжуються скорботним виразом обличчя, сповненого «відчайдушних переживань» за мирське життя усіх православних прихожан. При цьому, він сміливо підрихтовує Біблійний текст на потрібний лад і впевнено впроваджує його у недільну церковну службу. До цього додається порція сакрального аромату ладану, і смертельний коктейль виправдовування політики путіна для віруючих мас готовий.
Таким чином, «благородна» мета «освяченої російської імперії» та презентований кірілом (гундяєвим) імунітет від гріхів перед Судом Божим дають безлімітний тариф для агресії і тероризму будь-якого рівня.
Аналіз останніх виступів очільника рпц показав, що напруженої роботи для вельмишановного патріарха та його пропагандистських прислужників у Великий піст накопичилось чимало.
Попереду ще Великдень і сакральний для росіян день 9 травня. То ж найближчим часом варто очікувати на чергову порцію кривавих закликів з маніпулятивним викривленням змісту Святого Письма.
Цікаво виглядатиме у ці дні тандем кіріла (гундяєва) та владіміра путіна. президент рф фанатично погруз у своєму хворобливому світі параної, абсолютно відірваному від реальності, а «духовний пастир» вже давно демонструє симптоми сп’яніння від пристрасті до нечуваного впливу на великі маси людей і крові жертв власних інтриг.
Водночас, путін, заручившись підтримкою моспатріарха, імовірно, не помічав його зростаючих амбіцій. патріарх кіріл (гундяєв) воліє знаходитись праворуч від правителя рф: на параді, стадіоні, масштабних публічних виступах і неформальних зустрічах. Імовірно, прагне він бути поруч на офіційному фото чи портреті разом з путіним, випередивши воєначальників на кшталт шойгу, дворнікова, золотова чи бортнікова.
Саме через це, вірогідно, ані Папа Римський Франциск, ані Вселенський Патріарх Варфоломій I не можуть достукатись до моспатріарха словами про мир та необхідність припинення війни. Така тенденція, зрештою, може призвести до того, що моспатріарх сміливо цитуватиме Людовика XIV словами: «Государство – это я».
Зрештою, якщо пригадати, що агент КДБ «Михайлов» – це, в першу чергу, типовий росіянин у поважному чині, то стає зрозуміло, що на світле Великоднє свято йому теж хочеться чогось «звичайного» і «мирського»: гучного піару, знятих про нього фільмів, можливо, канонізації ще за життя, подальшого розширення своєї бізнесової імперії, від масштабів якої цивілізований світ давно перебуває у шоковому стані. Втім, для сучасної росії, такі амбіції її «духовного лідера» не видаються чимось надзвичайним.
