14 квітня 2022 року, на 80-му році життя, після хвороби відійшов до Господа митрополит Корсунський Михаїл (Лярош).
“Царство Небесне, вічна пам‘ять і вічний спокій новопреставленому митрополиту Михаїлу! Нехай Господь прийме його душу в Небесні Оселі!”, – йдеться в офіційному повідомленні на сайті ПЦУ.
Митрополит Корсунський Михаїл (в миру – Філіп Лярош) народився 26 березня 1943 року у місті Неї-сюр-Сен, Франція.
Закінчив Інститут святого Діонісія у Парижі (1969) і синодом Румунської Православної Церкви присвоєно науковий ступінь доктора богослів’я (1988).
З 1996 року став єпископом Ліонським УПЦ КП, у тому ж році піднесений до сану архієпископа з титулом – Ліонський, Паризький і всієї Франції УПЦ КП, у 1998 році піднесений до сану митрополита з титулом – Паризький і всієї Франції, з 2019 року митрополит Корсунський ПЦУ.
Історик Василь Кметь так відгукувався про спочилого: “Духовний пастир з якимось дивовижним Тертуаліанівським світосприйняттям, для якого Православ’я стало уповні шляхом Богопізнання та саморефлексії. Пізнавши святоотцівську спадщину у зрілому віці, філолог, письменник і богослов митрополит Мішель Лярош дуже свідомо й самокритично ставився до кожного життєвого етапу. Завжди пам’ятатиму вівтар його домового храму у Вокрессоні біля Парижу, периметр якого формували стелажі з книгами. Храм-Бібліотека. Митрополит Корсунський був чудовим співрозмовником та радо ділився своїми думками, припущеннями, сумнівами. У наданні Томосу Православній Церкві України та власному служінні у під омофором Вселенського Патріарха та Митрополита Епіфанія вбачав особливе Боже благовоління. Свою життєву місію бачив у науково-богословських пошуках та служінні, навчав досвіду Ісусової молитви. Особисте спілкування та листування з єрархом дозволили мені по-іншому бачити багато аспектів новітньої церковної історії та дії Божого Провидіння. Онук видатного французького дипломата, що виріс в атеїстичній сім’ї, пройшов надзвичайно складний шлях особистісного становлення – до єрарха Української Церкви. Глибокий знавець православної і католицької екзегетики, Митрополит сам багато писав, перекладав, укладав термінологічні богословські словники. Важко хворіючи, дуже болюче переживав події в Україні. Не міг зрозуміти й прийняти того, що відбувається. Колись вважав, що проблема полягає лише у московському диктаторі, останніми днями вражався цинізмом пересічних громадян РФ. “Я – людина миру”, часто повторював Митрополит. Завжди молився за мир. 3 квітня Владика написав про полегшення стану здоров’я, ми обговорювали його підготовку до операції на серці. Сьогодні Господь покликав Свого служителя до Своєї трапези. Нехай Великий Піст його терпіння завершиться радістю Воскресіння перед Престолом Всевишнього”.
