Єромонах УПЦ московського патріархату Петро (Цюра) написав чому перейшов до Львівської єпархії ПЦУ. Єромонаха обурила млява реакція Онуфрія на акт благословення Кірілом загарбників. Крім цього сам Онуфрій не заявляє, що бажає автокефалії для УПЦ (МП) і продовжує за Богослужінням поминати патріарха Кіріла, що вказує на підпорядкування УПЦ (МП) під РПЦ й прийняття цього факту як нормальне зі сторони владики Онуфрія. Війна РФ проти України остаточно запевнила єромонаха Петра, що він може залишатися далі в УПЦ Московського патріархату (МП), що є складовою частиною РПЦ, яка знаходиться під прямим впливом Путіна та його кровожерливої, антилюдської політики.
Ось що єромонах Петро пише:
“Позиція щодо мого переходу з УПЦ (МП) до Української Церкви – ПЦУ
Коли почалась кривава, жорстока, фашистська війна РФ проти України і патріарх Кіріл (голова РПЦ) її не засудив, а навпаки постійно благословляє й підтримує в своїх проповідях. Митрополит Київський Онуфрій (УПЦ МП) хоча і засудив війну РФ проти України, але далі не пішов. Нема від нього і Синоду УПЦ (МП) ніяких заяв щодо планування майбутнього Собору єпископів УПЦ (МП) і підняття на ньому питання автокефалії УПЦ (МП). Хоча багато священства зверталися до нього з таким проханням. І Сам владика Онуфрій не заявляє, що бажає автокефалії для УПЦ (МП) і продовжує за Богослужінням поминати патріарха Кіріла, що вказує на підпорядкування УПЦ (МП) під РПЦ й прийняття цього факту як нормальне зі сторони владики Онуфрія.
Виходить одне з двох:
1) або владика Онуфрій не хоче виходити з РПЦ і повністю підтримує патріарха Кіріла і його єретичні погляди російського етнофілітизму «руського міра», з усіма витікаючими обставинами, аж до благословення кровожерливої та страшенної війни проти України зі злочинами проти людства (в цьому випадку владика Онуфрій іде в розріз з Христовим вченням, вченням Православної Церкви та загальнолюдської моралі);
2) або займає пристосуванську позицію «чия візьме з тими й будемо», що є лицемірством і йде в розріз з Християнським вченням та є зрадою народу України.
3) Або ще, можливо, банальний страх перед патріархом Кірілом, що не личить голові Церкви.
З початком війни РФ проти України я зрозумів, що це буде безчесно перед Богом, совістю, Православною Церквою та народом України залишатися в УПЦ (МП), яка юридично і фактично є частиною РПЦ. Патріарх, єпископат та клірики останньої напряму благословляють і підтримують криваву та безчесну путінську війну проти України та її людей, в угоду якимсь безглуздим ідеям «руського міра» та відновлення російської імперії. Цим самим РПЦ фактично дискредитує Православ’я.
В Україні з 2018 року існує дві канонічні церкви ПЦУ та УПЦ (МП) і це підтверджено православними історико-канонічними джерелами. Я це знав і завжди хотів, щоб УПЦ (МП) стала автокефальною, незалежною від РПЦ та її політики, яка співпадає із політикою Путіна. І оскільки УПЦ (МП) була моєю Церквою де я родився, Хрестився, Рукоположився, де я маю багато хороших знайомих людей серед священства та мирян, звичайно, що ці людські зв’язки мене теж тримали.
До війни РФ проти України на політичні симпатії і дії частини УПЦ можна було закривати очі, адже не всі архієреї та клірики УПЦ (МП) підтримували ідею «руського міра» та відновлення територіально російської імперії під керуванням РФ. Але кривава, безчесна зі злочинами проти людства, війна РФ проти України остаточно запевнила мене, що я не можу залишатися далі в УПЦ Московського патріархату (МП), що є складовою частиною РПЦ, яка знаходиться під прямим впливом Путіна та його кровожерливої, антилюдської політики.
Тому всіх священнослужителів та мирян УПЦ (МП) з любов’ю запрошую переходити до ПЦУ, яка є так само канонічною і Благодатною як і УПЦ (МП), але без зв’язку із кривавою політикою РФ.
Розумію, що зараз на мене посилиться шквал неадекватної та зі злістю критики збоку деяких прихильників УПЦ (МП). Однак, я всіх люблю, всім прощаю, зла не тримаю. Зрозуміло, що я пам’ятаю все, адже це властивість людського розуму і роблю певні висновки щодо адекватності людини та можливості далі спілкуватися із нею. Тобто стосовно неадекватної критики, злості, та спілкування з такими людьми Святе нам говорить, Псалом Давида 1: «Блаженний чоловік, який не ходить на нараду нечестивих і якого нема на шляху грішних і не сидить у зборах розпусників (які можуть заразити)». Тому я не зобов’язаний підтримувати спілкування з неадекватними людьми.
Простіть мене грішного, якщо згрішив чимось перед вами!”
