Цей текст – відредагована версія публічного звернення архієпископа Елпідофора, виголошеного в понеділок, 4 квітня, в грецькій православній церкві Архангела Михаїла в Порт-Вашингтоні, штат Нью-Йорк, на початку заходу під назвою «Розуміння ролі Московського Патріархату у російському вторгненні в Україну». Захід відбувся за підтримки Ордена Святого Андрія Первозванного.
Російське вторгнення в Україну – сумна і, справді, болюча тема для всіх нас. Відповідальність за цю несправедливу, братовбивчу війну не можна покладати на наших російських сестер і братів, яких обманюють і які потерпають від їхніх лідерів — як світських, так і релігійних. Але для тих, хто чинить звірства, настане справедливість — у цьому чи в наступному житті.
Образи, що надходять з Бучі, наповнюють наші серця великим болем і праведним обуренням. Коли ми розмірковуємо про втрату невинного життя — особливо дітей, — я прошу про одне: будь ласка, приєднайтеся до мене у хвилині тихої молитви до нашого Господа Ісуса Христа за всіх тих, хто страждає.
Дякую вам і дякую за те, що ви солідарні з народом України. Дякую за милосердя та співчуття до всіх жертв цього варварства, особливо до тих, хто найбільше страждає в Україні, захищаючи свою Батьківщину. Вони бачили своїх співгромадян — невинних, невійськових — жорстоко й нещадно знищенними загарбниками.
Але засуджувати росіян загалом – занадто легкий шлях. Ми повинні висловити співчуття тим росіянам, які виступають проти цього аморального і безглуздого конфлікту; тим, хто оплакує смерть своїх синів, які були послані вмирати за марнославство і божевілля інших; і до простих людей, які страждають від економічних санкцій, яких їхні правителі — як політичні, так і церковні — уникають без проблем.
Ми також повинні подякувати тим, хто захищає правду від натиску брехні, що ведеться для виправдання цієї війни — брехні, яка поширюється навіть тут, у Сполучених Штатах.
Коли ми розмірковуємо про «роль» Московського патріархату в цьому конфлікті, на початку нас може здивувати саме це питання. Чи не є очевидним, що Церква — за своєю природою має протистояти такому несправедливому конфлікту? Звичайно, ми всі повинні на це сподіватися! Але що ще підступніше, так це те, що самі нападники є християнськими братами і сестрами тих, кого вони ідуть вбивати та знищувати!
Це нагадує слова Авраама Лінкольна під час кривавої громадянської війни в Америці, всього за кілька тижнів до її закінчення:
«Обидві (сторони – примітка перекладача) читають одну Біблію і моляться одному Богу,
і кожна кличе Його на допомогу проти іншої».
(Друга інавгураційна промова, 4 березня 1865 р.)
Це війна однієї суверенної нації проти іншої. Але не будемо помилятися; ця несправедлива військова агресія також спричиняє непотрібну релігійну громадянську війну.
У цьому відношенні відповідальність за потурання подібної неправедності лежить безпосередньо на керівництві російської православної церкви і, особливо, на патріарху Кирилі.
Ми всі пам’ятаємо, що вигукували члени синедріону, коли несправедливий Пилат судив нашого Господа Ісуса Христа:
«Ми не маємо іншого царя, крім цезаря!» (Івана 19:15)
Виходячи зі слів і дій Патріарха Кирила з початку війни, можна зробити висновок, що він уклав подібну угоду з путіним та його помічниками. Це, справді, сумний момент для нашої Церкви. І весь світ стежить за цим.
Примітно, що ці дії різко контрастують з позицією митрополита Київського Московського Патріархату Онуфрія, який залишився зі своєю паствою, незважаючи на мовчання своїх братів-єпископів за кордоном. Залишається сподіватися, що українські православні, які розділені між Автокефальною православною церквою України (ПЦУ – примітка перекладача) під керівництвом Блаженнішого митрополита Епіфанія та Українською православною церквою Московського патріархату, знайдуть спосіб об’єднатися як православні християни, щоб підтримувати своїх побратимів-українців.
А тим часом приймемо до серця слова Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія. Буквально кілька днів тому серед українських біженців у Польщі наш Патріарх навчив усіх нас, як ми повинні ставитися до тих, чиї життя — і українців, і росіян — зруйнувала ця жахлива війна. Він сказав:
Якщо ви будете тримайте в пам’яті, що — якби не Божа благодать — будь-хто з нас міг би опинитися з тими, що у скрутному становищі;
Тоді ваші серця пом’якшаться.
Їхні страхи стануть вашими страхами,
їхній біль відчується у вашому тілі,
Їхні надії стануть вашими надіями,
і вся ця криза стане взірцем, за яким вимірюють і оцінюють вашу особистість і любов.
Господу помолимось. Господи помилуй.
Переклад ethos.org.ua. Першоджерело: Public Orthodoxy
