Зі свіжих заяв Росії випливає, що вона вже не планує штурмувати Київ, куди у перші дні вторгнення несамовито проривалися її механізовані колони, а у передмістя висаджували самовбивчий “гостомельський десант” з гелікоптерів.
Так само росіяни обіцяють “скоротити активність” навколо Чернігова, який вони так і не змогли взяти за кілька тижнів, натомість просто обійшли місто та підірвали головний міст через Десну.
Тепер свої ледь не миротворчі пориви російське міноборони пояснює прагненням “підвищити взаємну довіру” на переговорах з Україною.
Утім в реальності російські військові продовжують щодня вбивати цивільних та нищити інфраструктуру в окупованих ними містах та селищах Київщини і Чернігівщини.
Й сумнівно, що вони добровільно залишать всі свої позиції там.
Що ж реально стоїть за російськими заявами про “скорочення активності на київському та чернігівському напрямках”?
Обстріли і терор під Києвом
“На позиціях на околиці Києва в останні дні нам прилітало досить багато. Вони вже добре пристрілялися, але і ми мали час якісно окопатися. Сьогодні (29 березня – Ред.) стало трохи спокійніше”, – розповідає BBC News Україна боєць 133-го батальйону територіальної оборони.
Їхні позиції лежать десь на північний захід від столиці.
“Можливо, москалі зрозуміли, що ловити їм тут нічого і думають, що шлях до Києва лежить не через північ та захід, а через схід та північний схід. Й частково перекидають ресурси саме туди”, – розмірковує тероборонівець.
За його словами, вся російська техніка, що була зібрана для “взяття Києва за три дні”, застрягла в його північно-західних околицях: “І методично знищувалась нашими воїнами. Разом із російською солдатнею вона була гарною мішенню”.
“Навряд чи вони так просто повністю залишать наші міста Бучу, Гостомель, Бородянку. Бо їхня присутність тут сковує наші сили. Але схоже, що саме біля нас техніка зараз відводиться та активність зменшується”, – розповідає боєць.
“Однак відбувається це не тому, що хто десь про щось домовився на переговорах. А тому, що це просто безперспективна історія з подальшим повним оточенням Києва”, – додає він.
Згадані передмістя Буча, Гостомель та Бородянка вже місяць під російською окупацією без світла, газу та тепла.
Щодня звідти надходять новини про руйнування та людські жертви.
На околиці Бучі, що має назву Склозаводська, наприклад, за даними BBC News Україна, тільки за останні дні російські військові розстріляли кількох чоловіків і жінок просто біля їхніх будинків, коли вони виходили приготувати їжу або ж за водою.
Терор цивільних зазвичай свідчить про невпевненість російських сил, які вбачають у всіх місцевих загрозу для своїх позицій в цьому районі – нехай йдеться навіть і про літніх людей, які навряд чи можуть становити реальну небезпеку.
Чи буде відступ від столиці?
Військовий експерт та директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь звертає увагу, що під Києвом в останні дні був активний контрнаступ ЗСУ, який завершився звільненням сусіднього до Бучі Ірпеня.
“Тому деескалація зі сторони Росії – це визнання того, що вони будуть відступати. Адже вони там потрапили фактично у мішок, Україна почала оточення угруповання, яке знаходиться у цьому “бермудському трикутнику” в районі Бучі, Ірпеня і Гостомеля. Росіяни вже були готові відступати, але зараз це подається як начебто добра воля Росії. Насправді ж ці заяви пов’язані з успіхами української армії”, – вважає він.
Михайло Самусь нагадує про наміри росіян оточити Київ з двох сторін: “Вони хотіли обійти Київ з півдня – тобто, взяти Житомирську трасу, а потім вийти на Одеську трасу. А з іншого боку йшло угруповання на Бровари-Бориспіль, де вони хотіли взяти Бориспільську трасу і знову ж таки вийти на одеський напрямок. І так оточити Київ. Таке було завдання і вони тут поклали дуже багато людей”.
“Але нічого не вийшло і ніякого оточення зробити цими силами вони вже не можуть”, – вважає експерт.
Утім, за даними українського Генштабу ЗСУ, росіяни вже спробували вкопатися в Гостомелі і Бучі.
“Вони дійсно могли побудувати якісь позиції, це вже інстинкт самозбереження. В них тут дуже погана тактична ситуація, адже вони потрапили у напівоточення”, – додає Михайло Самусь.
“Українські війська в цьому районі можуть тримати їх під вогневим контролем і поступово знищувати. Тобто, у них можливість або сидіти і чекати, поки українські війська їх там повністю оточать і знищать, або спробувати просто втекти звідти. І вони звідти втікають”, – відзначає військовий експерт.
Але додає, що не вірить, ніби росіяни самовільно зараз залишать всі свої позиції під Києвом.
“Не думаю, що вони повністю звідти відійдуть, адже у них залишається завдання розтягнути українські війська на максимально широкий фронт, щоб ЗСУ не могли проводити концентровані контрнаступи на півдні і Донбасі”, – пояснює Михайло Самусь.
За ЧАЕС триматимуться до останнього
Менш оптимістично бачить ситуацію інший військовий оглядач та публіцист Михайло Жирохов.
Він всі ці дні він перебуває в оточеному Чернігові й на власні очі спостерігає життя блокадного міста.
“Попри те, що заступник начальника російського Генштабу дуже голосно заявив про зниження військової активності на Чернігівському та Київському напрямках, насправді ситуація тут навряд чи кардинально зміниться”, – вважає Михайло Жирохов.
На його думку, про це свідчать одразу кілька маркерів.
“Якщо в Сумській області реально відбувся відступ російських військ, то у Гомелі та Бєлгороді триває накопичення сил і засобів”, – звертає він увагу на концентрацію російських військ у прикордонних білоруських та російських регіонах.
“Зрозуміло, що на тлі оголошених змін цілей війни можна говорити про те, що реально угруповання може бути перекинуте на Донбас, але на півночі залишається як мінімум один об’єкт, за який росіяни триматимуться до останнього – йдеться про Чорнобильську АЕС”, – додає Михайло Жирохов.
“Тому якщо й станеться зниження бойової активності, то мінімальне. Про це свідчать і дані з Чернігівського напрямку, де окупанти почали окопуватися. Таким чином, намагаючись закріпити захоплені території”, – відзначає військовий оглядач.
Навіщо все це росіянам
“Без повного припинення вогню по всій лінії фронту заяви представників Московії що “от вони такі добрі не будуть поки активно діяти на Чернігівщині і Київщині” – це лише спроба сконцентруватися на районі ООС, в тому числі, можливо, через перекидання частини сил із Київщини, Чернігівщини, а не лише Сумщини”, – пише у своєму Telegram-каналі “Armchair General UA” військовий аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.
“Щоб, досягнувши своїх цілей там (на Донбасі. – Ред.), перемкнутися на Київ, опираючись на поточні позиції біля міста, які ніхто не залишає, а продовжує зміцнювати”, – додає він.
“Або повне припинення вогню обома сторонами по всій лінії фронту, або нічого не повинно стримувати ЗСУ по відкиданню ворога від Києва і Чернігова в той час, як ворог перенесе основну увагу на район ООС”, – радить аналітик.
Про велике перемир’я між Росією та Україною мова наразі справді не йде.
Голова російської делегації Володимир Мединський вже після оголошення намірів Росії про зниження активності на Київщині та Чернігівщині уточнив: “Це не припинення вогню, але це наше прагнення поступово дійти до деескалації конфлікту хоча б на цих напрямках”.
А Михайло Самусь в розмові з BBC News Україна акцентує, що реальні наміри Росії від цього ніяк не змінилися.
“Росія буде і далі намагатися тримати Українські війська в напрузі по всьому фронту – більш як 1800 км (довжина кордону між Україною та РФ. – Ред.). Щоб ЗСУ не могли сконцентруватися для контрудару на півдні в напрямку Маріуполя чи Херсона”, – каже експерт.
“Для деблокади Маріуполя або деокупації Херсона треба зібрати сили, провести маневри, а в умовах розтягнутого фронту це зробити важко”, – додає він.
“Тому росіяни намагаються зберегти величезний фронт, але при цьому й вирішити якісь свої окремі завдання, щоб продемонструвати, що вони, наприклад, захопили Донбас в адмінкордонах”, – вважає Михайло Самусь.
І резюмує: “Але загалом такі заяви Росії про деескалацію – це сигнал того, що Росія починає валитися в оперативному плані і її сили переживають оперативні провали. А в стратегічному плані у них все пішло не так з перших годин вторгнення”.
