Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України Епіфаній в інтерв’ю Радіо НВ розповів, чому диктатор Путін, який уподібнюється антихристу, бореться з ПЦУ, а російська церква втрачає прихильників; скільки зрадників, зокрема і коригувальників вогню, серед священників Московського патріархату; а також чому вбивство окупантів не є гріхом.
Публікуємо скорочену і відредаговану версію розмови Олексія Тарасова та митрополита Епіфанія. Повну версію інтерв’ю можна почути на платформі НВ Подкасти і офіційному YouTube-каналі радіостанції.
— Які погрози ви отримували за час війни? Як ви можете оцінити рівень загрози для ПЦУ і для вас особисто?
— Для Путіна, для Російської Федерації українська церква відіграє важливу роль, особливо та частина, яка називає себе Українською православною церквою, але насправді є невід’ємною частиною Російської православної церкви. Після 2018 року, коли в Україні об’єдналися три гілки українського православ’я в єдину визнану автокефальну православну церкву, це почало приносити певну загрозу для існування в Україні Російської православної церкви.
Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, які проводить уже впродовж 20 років Центр Разумкова, чітко було видно, що більшість українського населення підтримує Православну церкву України. Навіть на сході Україні (на Донбасі, на Харківщині) зростає кількість прихильників ПЦУ. Тому, як ми чули з промов Путіна, нібито в Україні їх церква зазнає гонінь, але насправді цього не було і немає.
Так звана Українська православна церква Московського патріархату є певним форпостом Російської Федерації і Путіна в Україні. Вони боролися з нами впродовж останніх трьох десятиліть, а за останні три роки ми особливо відчували на собі цей шалений тиск із боку і російської церкви, і з боку РФ. Вони намагалися розділити нас і всередині України. Вони робили все задля того, щоби нас не визнавали й інші помісні православні церкви.
— Позиція так званої Української православної церкви Московського патріархату досить зрозуміла. Їх речник Климент в досить хамській манері у нашому ефірі говорив про те, що ПЦУ не визнана. Наскільки великий вплив УПЦ МП на українців? Їм вірять?
— Російська православна церква в Україні втрачала і втрачає зараз свій вплив. Я переконаний, що з початком війни вони ще більше втрачають вплив, втрачають прихильників, бо всі реально бачать, що Російська Федерація намагається практично знищити зараз українську націю.
Усвідомлення того, що потрібно єднатися в непростий час випробування війною, поступово приходить до тих українців, які до цього часу перебували в духовній омані і у складі Російської православної церкви.
— Це може і повинно відбуватися паралельно.
Я неодноразово звертався до пастви з тим, що ті [громади], які визначилися і готові приєднатися до ПЦУ, нехай приймають це рішення зараз. Остаточно ми це питання будемо вирішувати вже після нашої з вами перемоги.
Зараз ми добре розуміємо, що для Путіна було би добре, якби в Україні існував ще один — релігійний внутрішній фронт. Ми не маємо права дати йому ще один привід для того, щоб тут відбувалися і релігійні протистояння. Ми робимо все мудро, виважено і закликаємо й надалі громади приймати рішення і долучатися до ПЦУ. Чим більше ми будемо єднатися навколо української церкви, навколо нашої духовної столиці – Києва, тим більше ми будемо ставати сильнішими, єдиними і протистояти тим викликам, коли ворог намагається нас розділити і подолати.
— Чи комунікуєте ви з очільниками так званого Московського патріархату? Вони якось відреагували на вашу пропозицію, щоб духовенство і громади УПЦ МП переходили до ПЦУ?
— Упродовж останніх трьох років, не говорячи вже про останній місяць, у нас таких явних контактів не було. Ми неодноразово заявляли Священним Синодом про те, що ми відкриті, готові до діалогу, сідати за стіл переговорів, але з їх боку не було жодної реакції.
Вони бояться визнати нашу суб’єктність.
І зараз ми також закликаємо їх до єднання, але з їх боку поки що, на жаль, немає жодного руху. Тому ми звертаємося до громад, до священнослужителів, щоб вони на низах ухвалювали відповідне рішення. Поступово низи, я переконаний, будуть диктувати умови і єпископату: якщо громади будуть переходити, то й єпископат задумається над тим, що їм потрібно разом творити єдину православну церкву в Україні.
— Облудне благословення очільника Російської православної церкви Кирила військовослужбовців для того, щоби йти і вбивати. Він же вважає певних українців своєю паствою, і як це пастир може благословляти військових вбивати свою паству? І зараз ми бачимо, що війна в активній фазі якраз відбувається на Сході України, де найбільше було прихильників Російської православної церкви.
Ми наголошували, що в Російській православній церкві в Україні є багато хороших пастирів, священнослужителів, але є багато тих, які відкрито чи таємно працювали на спеціальні служби.
Зараз уже виявлено, як ми знаємо з засобів масової інформації, багато священнослужителів, які корегували вогонь. [На початку війни, наприклад], священник у Гостомелі, який навіть був священнослужителем при певних наших державних органах.
Є багато тих, які працюють відкрито на ворога. Про це не говорять в ЗМІ для того, щоби не провокувати ситуацію. Та переконаний, що після війни, після нашої перемоги ці священники, які працювали і працюють відкрито на ворога, отримають відповідне покарання.
— Зрозуміло, засуджуємо Кирила за те, що він благословляє військових вбивати українців. Але якщо хтось захоче критикувати саме вас, то згадає вашу заяву, що вбивати російських окупантів — не гріх. Чи можете ви пояснити нашим слухачам, у чому різниця?
— Ми як церква благословляємо наше українське військо на боротьбу, бо ми не прагнемо чужого, не захоплюємо чужу землю, ми відстоюємо свою Богом дану українську землю.
Краще тут і зараз, у цій боротьбі на східному фланзі нам присікти це зло, бо уявіть собі, якщо воно буде далі розповсюджуватися, то скільки може загинути в цій війні мирного населення.
Тому наші воїни творять добро: вони захищають свою родину, домівку, державу, тому нищити ворога не є гріхом.
— Чи можете ви пояснити з духовного погляду те, що зараз відбувається в Україні? Це така битва біблійних масштабів?
— Війна, як ми знаємо, — це є зло. Зараз в Україні відбувається протистояння добра і зла. Ми знаємо з історії, що інколи зло тимчасово перемагало, але в кінцевому результаті завжди перемагає добро.
Путін уподібнюється антихристу, він володіє всіма його якостями. А ми знаємо, що диявол намагається знищити все живе. Особливо він протидіє людям, намагається нищити творіння Боже. Зараз ця війна і є проявом у світі цього зла — зла, яке повинно бути знищене.
Добро має природу, а зло паразитує. Ця боротьба в історії людства постійно відбувалася. Зараз і на нашу долю випало бути учасниками цієї боротьби, захищаючи добро, присікаючи зло. Неодмінно в кінцевому результаті добро подолає зло. Ми відновимо нашу територіальну цілісність і надалі будемо спільно розбудовувати нашу українську державу.
— Наскільки ви були здивовані тією єдністю, яку демонструють українці?
— Перед обличчям ворога ми об’єдналися.
До початку цієї гарячої фази ще були певні прихильники [російського], але, починаючи з 2014 року, вони бачили, що відбувається на окупованих територіях Криму і Донбасу.
Зараз у більшості українців відкрилися очі, що таке «русский мир», що він приніс в Україну велике зло — нищить мирне населення, вбиває невинних діток. «Русский мир» — це повна руйнація.
Переконаний, що надалі, напевно, вже не знайдеться жодного українця, який би схвально ставився до цих ідей, бо ідея «русского мира» вбиває все живе.
