Рпц і її філію в Україні поєднує не лише молитовний зв’язок, тому припинення поминання імені московського патріарха нічого не змінює.
Про це пише релігійний експерт пояснює Єфременко Олександр.
У статуті рпц міститься навіть окрема глава, яка присвячена так званій УПЦ МП. Її створили, або вірніше сказати, виокремили з попереднього статуту в окремий параграф у 2017 році. Тоді ця поправка до статуту московського патріархату подавалась рупорами її церковної філії в Україні як одне із визначних досягнень, яке нібито ще більше збільшило права і незалежність останньої.
Насправді, ж таке коректування статуту було обумовлено законами України щодо релігійної організації центр, якої знаходиться в країні агресора. Страх перед майбутніми юридичними обмеженнями для своєї діяльності на території нашої Батьківщини і змусили московських церковників вдатись до таких хитрощів, щоб замилити очі українському суспільству. Для цього їх і винесли з переліку інших «самостійних і незалежних в управлінні», і оформили в окрему главу, в якій написали, що центр керування рпцвУ знаходиться в Україні.
Проте такі махінації виглядають доволі безглуздо і нікчемно, як з канонічної, так і з юридичної точки зору. Це те саме, якби в конституції рф була окрема глава, присвячена Україні, в якій би відзначалось, що центр керування України знаходиться в Києві.
Тепер же поглянемо на сам цей параграф, і переконаємось у тому що рпц і її філію поєднує не лише молитовний зв’язок. Про цей молитовний зв’язок сказано лише у 6 пункті цієї глави, в якому сказано, що «Имя Предстоятеля поминается во всех храмах Украинской Православной Церкви после имени Патриарха Московского и всея Руси». Те саме говориться і у статуті рпцвУ. Тому, припинення поминати ім’я московського патріарха – є лише порушенням одного із пунктів статуту, а не розривом усіх зв’язків.
Далі у пункті 9-му вказується, що «Архиереи Украинской Православной Церкви являются членами Поместного и Архиерейских Соборов и участвуют в их работе в соответствии с разделами II и III настоящего Устава и в заседаниях Священного Синода». Це означає, що увесь єпископат так званої УПЦ МП зобов’язаний брати участь у роботі вищих керівних органів на рівні з усіма іншими єрархами рпц, якихось окремих привілеїв, чи соборного «права вето» вони не мають!
Самі ж рішення Соборів рпц для них «являются обязательными». Будь-які дії чи рішення рпц, що стосуються України, стають обов’язковими для всіх представників рпцвУ, — підкреслює Єфременко.
Далі він запитує: “Як зможуть єпископи рпцвУ поїхати в москву на травневий архієрейський собор, навіть якщо і війна до того часу закінчиться? Відповідь тут теж доволі зрозуміла. Кожен із єрархів рпцвУ, який після стількох вбивств мирних українців, серед яких понад сотня дітей, наважиться поїхати в білокам’яну, буде розцінений як зрадник і диверсант!”
Водночас, якщо єпископи і не поїдуть до москви, то цілком імовірно можуть підпасти під покарання рпцвУ та й під суд московської патріархії. Адже саме «суд Архиерейского Собора является церковном судом высшей инстанции для Украинской Православной Церкви», що прописано в 12-му пункті тієї ж глави. Таким чином можна буде побачити істинне лице усього єпископату рпцвУ, – впевнений релігійний експерт. “Тим самим вони покажуть що для них важливіше і що страшніше: гнів власного народу чи покарання від москви”.
За словами Олександра Єфременка, лише скасування усіх засад, які є в статуті УПЦ МП є справжнім свідченням незалежності рпцвУ. Порушення якогось одного в даному випадку не впливає на загальне положення російської церковної філії в Україні.
“…будь-які заяви про «”незалежність” при наявності і діючій документальній фіксації протилежного є лише пустими словами, або ж простою неправдою, якою вкотре сучасні московські фарисеї намагаються обдурити простий народ”, – підсумував релігійний експерт.
