Священне Писання містить відповіді на всі важливі запитання. Багато прикладів і пророчих історій подає нам Біблія крізь віки – комусь на науку, комусь на пораду, комусь на пересторогу. У ПЦУ розповіли, що сьогодні для нас актуальною як ніколи є оповідь про могутнього і злого велетня Голіафа та пастуха Давида.
Постать Голіафа, який був грізним і великим за зростом, мав гарну броню і зброю, та зі своїм військом пішов війною на мирний народ, мимоволі асоціює його з сучасною Росією. Одяг Голіафа, як описується в Першій книзі Царств, був таким: «Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його – п’ять тисяч сиклів міді; мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його; і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець» (1 Цар. 17: 5-7). Цей опис, ніби символічно описує війська та техніку, якими володіє у третьому тисячолітті країна агресора.
Та й наміри біблійного Голіафа співзвучні з намірами «голіафа» сучасного – рф: «Якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам» (1 Цар. 17: 9). Хто ж виходить на двобій із цією показною силою, зверхністю, могутністю? Пастух Давид, який «взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина» (1 Цар. 17: 40).
Безперечно, Давид асоціюється з українськими захисниками, волонтерами, воїнами, які боронять нас від агресора. Кожен із них – новітній біблійний Давид, який не злякався перед масштабом нападу і силою ворога. Давид в ті давні часи сказав такі слова: «Нехай ніхто не падає духом» (1 Цар. 17: 32). Ці слова і сьогодні є для всіх нас пророчими і натхненними, ніби зверненими персонально до кожного з нас.
Фінал двобою Давида та Голіафа, мабуть, відомий кожному: «Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину. І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю. Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида» (1 Цар. 17: 48-50).
Також в ПЦУ зазначили, що Давидовий камінь у сучасних українських захисників – це сила духу, якою вони перемагають новітнього «голіафа». Для перемоги дуже важливий дух, лише сильні духом воїни є незламними. Адже навіть досконала сучасна зброя в руках слабкодухих ніколи не приведе до перемоги.
«Молімося за наших захисників, трудімося задля перемоги кожен на своєму місці, у той спосіб, який є можливим у конкретних обставинах. А головне – ніколи не падаймо духом!», – підсумували в Православній Церкві України.
