Соціальний психолог Олег Покальчук проаналізував на прохання НВ психічний стан російського диктатора Володимира Путіна та поставив йому діагноз
Оскільки останні воєнно-політичні рішення Путіна викликають дедалі більше запитань, НВ звернувся до соціального психолога Олега Покальчука, щоб він дав фахову оцінку діям очільника Кремля.
— Як ви оцінюєте нинішній психічний стан Володимира Путіна?
— Психічний стан Путіна потрібно розглядати в контексті загального психічного стану населення Російської Федерації, яке за останні 22 роки набуло незворотних змін у розвитку загальнонаціонального параноїдального психозу. Тому тут особливих змін чи динаміки немає.
З психіатричної точки зору, параноїдальний психоз проявляється в тому, що людина вважає, ніби весь світ збирається на неї особисто напасти, тому вона повинна напасти на весь світ першою. Це, власне, і відбувається. І оскільки він нападає на половину світу, то вважає себе так само величним і великим, як і весь цей світ. От і все, що треба розуміти про поведінку Путіна.
— А що ви скажете про психологічний портрет російського диктатора?
— Щодо Путіна, то забудьте про слово психологія, забудьте про те, що можете уявити, як працює людська логіка. Ми маємо справу з хворою людиною. І ця хвороба не сталася вчора чи позавчора. Це психопат, маніяк. Ну, от яку психологію ви можете знайти у поведінці людожера? Йому смакує. От і вся відповідь. Ще раз: не шукайте в поведінці Путіна раціональних пояснень, вони вас заведуть геть не туди. Ми маємо справу з хижим звіром.
Зрештою, він не один, це групова поведінка. Ми маємо справу з абсолютно звироднілими у моральному плані людьми, які створили собі фантастичне уявлення про світ і про самих себе. Вони й Путін зокрема 20 років вели пропаганду, при якій населення повинно відчувати гордість за те, що терпить збитки.
— Але ж громадяни Росії терплять не тільки збитки, а й платять життям у війні з Україною, яку розв’язав Путін.
— З точки зору поведінки Путіна, слід розуміти, що [у війні проти України] кількість втрат у живій силі, яка для будь-якої іншої армії була б чутлива, для нього, як і для Йосипа Сталіна, не має жодного значення. Це для нього не принципово, оскільки Путін пам’ятає, що Сталін поклав мільйони людей в труну просто тому, що він був воєначальник такого типу, який не рахувався з людським життям. Зрештою й народу там [у Росії] немає, там населення. І це населення можна утилізувати будь-яким чином.
— Який ваш власний прогноз, коли Путін може припинити війну проти України?
— Ставити таке запитання дуже завчасно. Слід дивитися на Сирію, на Афганістан, на ті країни, куди Росія влазила. І там немає відповіді на те, коли вона звідти вийде. Російську армію можна тільки знищувати фізично доти, доки з’являться якісь відчутні вагання. За класикою, 15% незворотних втрат в живій силі серйозно підважують боєздатність наступальних частин. Адже першими в бій кидають найбільш професійно підготовлені війська. А далі рекрутуватимуть дедалі слабших військових.
— А як ви оцінюєте те, що він з підлеглими та іноземними політиками спілкується через довжелезний стіл?
— Це також прояв параної. Але слід пам’ятати, що частина виступів за цим столом може бути змонтована. Це діпфейк [методика синтезу зображення людини, яка базується на штучному інтелекті, та яку використовують для поєднання і накладення зображень та відео]. От Путін показав той стіл наживо під час перемовин з президентом Франції Еммануелем Макроном, а далі все [за тим столом] може бути змонтовно. Тобто присутність Путіна й розмови з іншими людьми — це діпфейк, чого в реальності могло й не існувати в принципі. Насправді він може всі ці тексти наговорювати десь у бункері, а спеціалісти монтують це в такому вигляді, що всі переконані, ніби Путін і далі перебуває в Кремлі й веде бесіди з іншими людьми.
Для чого це робиться? Річ у тім, що він справді боїться замахів та якогось перевороту. І хоча він і демонструє публічність, вона штучна.
— Тобто людина водночас і агресивна, і налякана?
— Річ у тім, що питання лякливості чи агресії до хворої людини не припустимі. Він знаходиться в абсолютно іншій реальності, в якій панують свої уявлення. Тому міряти його нашими мірками немає жодного сенсу. Антропоморфний підхід тут абсолютно недоречний, він перестав бути людиною давно.
— І що ж у такому разі робити з Путіним: судити чи лікувати?
— Ліквідувати. Але слід розуміти, що не Путін — уособлення зла. Уособленням зла є Росія. І чим швидше це дійде до всього світу, тим ліпше. Це важко усвідомити, оскільки ми багато говоримо про конкретну персону. Буцімто, сидить там [у Кремлі] такий геній зла. Але це не відповідає дійсності. Він досить посередня людина. А от сама Росія і є джерелом зла. Як свого часу Рональд Рейган казав [про Радянський Союз] – імперія зла. Так і зараз це не метафора, нині це слід говорити без лапок. А Володимир Путін — імператор зла, імператор злих людей.
