«Африканський екзархат» – це не лише помста РПЦ за визнання ПЦУ, а й подальший постійний шантаж Олександрійського Патріархату.
Про це пише релігійний експерт Олександр Єфременко. Подаємо його повний допис, опублікований у Фейсбуці.
Нещодавно очільник африканського екзархату Російської правосланвої церкви митрополит Леонід Горбачов дав чергове інтерв’ю порталу «РИА Новости», в якому вкотре розповів про життя новоутвореної антиканонічної російської структури на території Александрійського Патріархату. З коментарів «головного просвітителя Африки» стає зрозумілим, що поки РПЦ в Африці спіткають лише одні поразки.
Це добре видно на прикладі делегованих до Африки священиків Андрєя Новікова і Гєоргія Максимова (про яких говорилось у моїх попередніх публікаціях), які прибули на континент, щоб вирішувати бюрократично-адміністративні формальності переходів під гарною вивіскою «миссионерского труда». Яке відомо, цих «місіонерів» викликали до церковного суду Александрійської Церкви.
Втім, такий крок з боку законної православної юрисдикції на африканському континенті викликав обурення у самозваного російського екзарха, який з цього приводу, порадив Олександрійському Патріархові «не искать виновных среди священников, которые исполняют свой пастырский долг по благословению Священноначалия, а должен внимательно прочесть решение Синода Русской Православной Церкви и последнее сообщение Отдела внешних церковных связей, где черным по белому написано, что Русская Православная Церковь призывает Патриарха Феодора пересмотреть свое антиканоничное решение по Украине и вернуться на рельсы канонического Православия, то есть не вносить в него раскол».
Цими словами Горбачов пробив чергове дно. Здавалось би нижче падати уже нікуди, але за класикою жанру, несподівано постукали знизу. Такі слова це верх московського цинізму, адже чи Москва буде вчити древній Патріархат, який дарував Церкві сонм подвижників, і чия автокефалія і статус Патріархату з відповідними канонічними межами був регламентований Вселенськими Соборами?
Імовірно, що це самому митрополиту Леоніду разом із його керівництвом потрібно не лізти на чужу територію, а варто почитати канони Церкви, які вони замінили на постанови власного синоду, і які, перефразовуючи Вінстона Черчеля, не варті і паперу на якому вони написані. Це повне блюзнірство, зобов’язувати (нагадаю: Горбачев прямо заявив, що Патріарх Феодор «должен»!) Предстоятеля другої Помісної Церкви виконувати забаганки купки російських церковних кагебістів в рясах.
Про які ж постанови говорить Горбачов, і що ними Москва хотіла сказати Александрійському Патріархові Феодору? Згаданий останній журнал російського синоду був написаний чи не на коліні, практично відразу після того, як Александрія звернулась до Вселенського Патріарха з пропозицією розглянути неканонічні дії РПЦ на засіданні Пентархії. Після цієї новини у церковних колах стали жваво обговорювати можливі наслідки такого зібрання для РПЦ.
Сама ж Московська патріархія вирішила ще раз обґрунтувати свої дії, викладені у відповідній заяві, що була ухвалена на Синоді від 28 січня, яку власне і згадує Горбачов. У ній, окрім чергового повторення уже заїжджених тез про «углубления раскола», російські церковники закликали Патріарха Феодора та архієреїв Александрійської Церкви «отказаться от поддержки украинского раскола и вернуться на канонический путь, дабы сохранить единство Святого Православия».
Під згаданою останньою заявою відділу зовіншньоцерковних відносин, Горбачов, імовірно, розуміє коментар того ж відділу на інтерв’ю митрополита Елладської Церкви Григорія, в якому він розповів про владні амбіції церковної Москви. Сама ж РПЦ руками своїх церковних дипломатів намагалась виправдати свої підступні плани перехоплення першості у Православ’ї, та спростувати наведи грецьким митрополитом історичні прецеденти.
Не варто детально зупинятись на тлумаченні обох документів, адже їх головна мета – це шантаж Александрії. Фактично Москва вкотре дає зрозуміти, що створений нею Екзархат – це помста Патріарху Феодору за визнання ПЦУ, а основна місія цього нездорового утворення – примусити того ж Патріарха Феодора відмовитись від свого рішення.
За своєю суттю, цей, так званий, екзархат може припинити своє існування після того, як Александрія стане «на рельсы канонического Православия», тобто поверне все як було раніше, або іншими словами погодиться танцювати під дудку Москви. Утім не варто довіряти РПЦ, адже сьогодні вона екзархат ліквідувала, а завтра знову відновила. Для цього їй не потрібно докладати великих зусиль, бо ж, насправді, він існує лише на папері (про склад і рівень кліриків цієї організації можна прочитати у моїх попередніх дописах).
Як мною було уже відзначено, створення цієї завідомо програшної і безрезультатної структури – було лише показовим дійством для усіх інших Предстоятелів Помісних Церков, які наважаться визнати ПЦУ. У Даніловому монастирі думали, що тим самим вони наведуть страх на усе Православ’я, натомість повісили над собою дамоклів меч, який після засідання Пентархії може звалитись на голову російських синодалів. Що ж, як я вже говорив: «нє ходітє, дєті, в Афріку гулять»…
