Одним із трьох, хто іменується Церквою вселенським учителем, є святитель Григорій Богослов, пам’ять якого ми сьогодні вшановуємо. Він жив у далекому IV столітті і був найкращим другом іншого вселенського учителя, святителя Василія Великого. Був названий Григорієм (що з грецької означає «уважний», «зосереджений») на честь свого батька. Вся його родина – мати, батько, брат і сестра – після смерті були канонізовані Церквою як святі.
«Приклад життя цього святого спонукає нас вірити, любити, служити на благо людям, щиро і всією душею поклонятися Господу нашому Ісусу Христу, служачи Йому і словом, і ділом. Великий святителю Григорію, перебуваючи в нетлінних оселях божественного раю, поминай і нас біля престолу Святої Тройці, щоб ми у зворушеності взивали до Неї: алилуя», – нагадує Православна Церква України.
З дитячих років святий Григорій виховувався у любові до Господа і до ближніх, отримав блискучу освіту в кращих на той час школах. У 30-річному віці на запрошення святого Василія пішов у пустелю для монашого, аскетичного подвигу.
Святий Григорій не прагнув публічності, але Божим Промислом йому уготована була інша стежина. В час боротьби з єретиками, святий Григорій прославився своїм красномовством, мудрістю і богонатхненним словом. За це він і був названий Богословом, подібно до першого Богослова, святого Іоана, улюбленого учня Христового. Святий Григорій Богослов, маючи велику повагу серед людей, був обраний архієпископом на Константинопольську кафедру і головував на ІІ Вселенському Соборі. Але невдовзі він добровільно повернувся у рідне місто, де вів аскетичне життя і проповідував у невеличкій домашній церкві.
7 лютого 389 року святитель Григорій Богослов спочив у Бозі, залишивши нам велику духовну спадщину: 243 послання, 507 віршів і 45 проповідей. Похований був в рідному місті Назіанзі, але пізніше його мощі перенесли в Константинополь у збудований на його честь храм. У Х столітті одна частина мощей святого Григорія була покладена в храмі Апостолів, інша – в храмі святої Анастасії.
