Відкритий лист єпископа Камерунського Георгія до митрополита РПЦ в Африці Лєоніда (Горбачова)
Кожного слухняного і вірного члена Православної Церкви дивує те, як ви з’явилися на канонічній території Александрійського Патріархату в Африці, а також ваші абсолютно неканонічні дії в контактах з африканським духовенством будь-якого рангу.
Ви раптово прийшли — у 2019 році — щоб урятувати душі «бідних» африканських священників, які страждають від «злих грецьких єпископів» та від «злого грецького патріарха», який колись був добрим, а щойно визнав Православну Автокефальну Церкву України – став злим, розкольником, єретиком тощо і, отже, став причиною того, що африканське духовенство втратило свої душі. Такою є «передумова» виправдання, про яке багато говорить зі своїх особистих сторінок протоєрей РПЦ Гєоргій Максімов.
Ви, митрополит Клинський, відомі нам і тому, що навчалися в Греції, і тому, що були «забутим», «відкинутим» та «непотрібним» Російській Церкві в Каїрі… Тепер, коли вам доручили ваші нові «африканські обов’язки», ви теж почали повторювати ті самі наміри отця РПЦ Гєоргія Максімова. Особисто я співчуваю вам та відчуваю вашу ситуацію.
Дозвольте мені описати враження, яке ви справляєте на мене. Схоже, ви знаходитесь між «молотом і наковальнею» (це давньогрецький вираз, що описує людину, яка робить щось, чого в глибині душі не хоче, але змушена це робити, тому що не може зробити інакше).
У будь-якому випадку, все, що ви кажете сьогодні африканському духовенству, не дивно, бо це точно те саме, що говорили деякі ваші попередники в єрархії Російської Церкви болгарському населенню, антіохійському населенню, єрусалимцям, синаїтам, афонітам… Те, що представники Російської Церкви завжди говорили і кажуть кожній римській присутності в басейні Середземного моря.
Звичайно, для наших побратимів в Африці це невідома історія… Так само як і рецепт «пропонованих грошей» — теж перевірений й випробуваний рецепт у всіх вищезгаданих ландшафтах. Напевно, вам знайоме ім’я посла Росії Ніколая Ігнатьєва.
Я думаю, що важливо описати вам і те, як ми вас бачимо. Я опишу вам це за допомогою того, що, як мені пригадується, сказав мені один ваш співвітчизник: «Коли вовки хочуть напасти на когось із своїх потенційних жертв, щоб не бути захопленими зненацька, вони посилають найтупіших вовків як розвідників, а решта сидять на безпечній відстані і спостерігають за реакцією своїх потенційних жертв…, вони посилають тих, хто є “витратним матеріалом” для забезпечення ватажка та його оточення». Очевидно, що ви не відчуваєте, що справляєте таке враження, до того ж — ви не знаєте, як впоратися з цим завданням, яке вас змушують виконувати.
Чому я згадав цей опис? Тому що після цього опису вам буде легше підходити до уривку Писання: (Діяння 20:29-30): «Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада; та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою». Дозвольте мені пояснити вам, як я бачу рухи патріарха Кіріла та митрополита Волоколамського Іларіона (Алфєєва). Я поясню вам це ще раз на прикладі того, що про вовків мені розповів мій сербський друг.
«Коли вовк з’явився в районі, де мій дід пас овець, і почав шкодити стаду, у нього був ніж з дуже гострим лезом; дід вмочив лезо ножа в кров і прибив його до товстої палиці біля хліва. Вовк увечері чув запах крові, йшов і з обжерливістю лизав ніж і різав собі язик так, що через деякий час злизував власну кров з порізаного язика, але не в силах зупинитися від своєї обжерливості і пристрасті до смаку крові. І вранці його завжди знаходили мертвим від кровотечі біля хліва…».
Ось як видається ваша ситуація, дорогі брати… Звичайно, отець РПЦ Гєоргій Максімов також наводить чимало расистських та антигрецьких фактів, не прораховуючи вагомість того, що він каже, хоча я думаю, що він любить математичні розрахунки.
Припустимо, о. Гєоргій не знає, скільки разів ваші предки піднімали греків проти Османської імперії хибними обіцянками, і всі ці революції закінчувалися нескінченною різаниною греків…
Врахуємо також, що він ще не знає, скільки священнослужителів усіх рангів та скільки світських греків було вбито внаслідок дій болгарського екзархату, який, не забуватимемо, надихався та фінансувався Росією…
Вважатимемо, що вони не досягли його вух, і він не знає про депортацію греків до Совєтського Союзу (навіть греків-комуністів, які втекли до Росії, щоб врятуватися після громадянської війни в Греції 1945-1949 років).
Припустимо, що о. Гєоргій Максімов зовсім не в курсі всього цього… Що саме він знає про Африку? Він перебільшує історію колоніалізму в Африці та переходить до розмови про «поганих греків», які не поважають африканське духовенство!. Він говорить про «поганих греків», а не про православних місіонерів, що походять з грецького народу, що присвятили своє життя апостольській роботі, яку він систематично ігнорує і говорить у своїх працях про «працюючих африканських священнослужителів» і про «греків-експлуататорів». І все це на основі теорії Маркса про додаткову вартість робочої сили, згідно з якою «злі грецькі роботодавці» багатіють як справжні капіталісти. Отже, він приходить, щоб підняти пригнічене африканське духовенство на створення профспілок, щоб завоювати свої права та закрити «індастріз» (промисловість, — ред.) грецьких роботодавців і змінити босів, перейти до російських босів, які протягом всієї історії відрізняються «повагою до демократичних принципів та процедур» та реалізацією «земного раю»…
На жаль, брате мій, о. Гєоргію, всі ваші рухи в Африці нагадують мені не тільки професора богословської академії, а й збоченця істини та уявного революціонера «з татовими грошима» або, як мовиться в російському традиційному вираженні, революціонера «на татові гроші»…
У ЗМІ та різних дискусійних групах в Інтернеті серед православних священників циркулюють списки, списки фінансових винагород, які ви обіцяєте надати тим, хто приєднається до «титулу» патріарха Росії. Воістину чудові суми, які збагатять африканське духовенство, яке, треба зазначити, прийшло і попросилося служити Місії Александрійського Патріархату як «добровольці». І через бажання познайомити наших африканських братів і сестер з православною вірою та традицією, і як до «добровольців» Александрійський патріарх ставиться до них.
Звичайно, багато хто, хто був направлений до Греції для вивчення теології, стикнувся з реальністю зарплат духовенства Церкви Греції, несучи в собі «міф» про те, що тим, хто служить грекам, платить грецька держава. Десь там виникло ще одне відгалуження того ж «міфу» про те, що грецька держава видає зарплати африканському духовенству, але ці кошти потрапляють у кишені грецьких єпископів.
Феномен Церкви Греції, як ви знаєте, унікальний, оскільки з «історичних причин», які сягають постійного надання (а іноді і «вихоплювання») церковної власності грецькій державі (і від неї), починаючи з 1835 року, що завжди супроводжувалося обіцянкою з сторони грецької держави, що натомість вона має включити у державний сектор заробітну плату духовенства Церкви Греції. Ця обіцянка була виконана майже через 120 років!
Як досі жило духовенство Церкви Греції? Від приношень віруючих, так званої євангельської «десятини» (10%), як і живуть сьогодні усі єпископи та духовенство Церкви Росії! Те, що систематично приховується від африканського духовенства, яке знає це як спосіб (не як реальність у Церкві Росії), тому що багато з них перейшли до Православної Церкви з Католицької чи Протестантської Церкви та брали участь в утриманні своїх парафій та свого духовенства таким чином. Звичайно, ця «десятина» з часом розвивалася і приймала інші форми та розміри (десятина, щорічний внесок, щомісячний внесок, надзвичайний внесок з великою кількістю коливань настільки, що членство в цих церквах вважається одним з найдорожчих «видів бізнесу», тому постійно відбуваються втечі у церкви з меншими зобов’язаннями та внесками). Звичайно, цей шлях «негласно» практикують і деякі священнослужителі в Африці, і в православних парафіях.
Але, як ви знаєте, грошей ніколи не буває достатньо для тих, хто став священнослужителем, щоб розбагатіти (наймані пастори, які бачать наближення вовка і залишають овець, а вовк хапає овець і роздирає їх) і щоб служити невірним більше, ніж служити віруючим.
Тепер Ви, Ваше Високопреосвященство, говорите про єпископів і мирян, які готові допомогти операції Російського Екзархату в Африці, бачачи, яку велику «Богом дану справу» вона має здійснити. Ви говорите про постійний приплив грошей з Росії до Африки, щоб змінити рівень життя в Африці. Для мене, який живе в Африці останні 18 років, все це звучить як: «Великі слова — це брехня». Було б добре запитати у священників, які приєдналися під вашою парасолькою: які зміни сталися завдяки систематичним діям десятків міжнародних організацій і за скільки років вдалося досягти цих змін на рівні життя африканських держав (якщо, звичайно, вони були досягнуті)? Тому вам допоможе розрахунок з деякими часовими рамками, скільки часу потрібно, щоб змінити рівень життя в Африці і скільки «ресурсів» знадобиться для припливу в африканські держави.
Але щоб не бути несправедливим до вас, я відшукаю в інтернеті, які благодійні роботи проводили російські транснаціональні партнерства в Африці через посольства чи російські неурядові організації? Окрім масових стипендій на військове навчання, які в майбутньому створять африканські державні армії з російським менталітетом, які готові слухати і діяти. Але це виходить за рамки моїх знань та мети цього листа.
Чи легко вам, ваше преосвященство і преподобність, перетворитися з координаторів неканонічних зусиль на простих жертв? Це питання самокритики, яке ви повинні ставити собі щогодини у спілкуванні з афілійованим духовенством Александрійського Патріархату, бо зрадник одного разу — зрадник завжди.
Я розповім вам про власний досвід. Три роки тому один із моїх одружених священників, пресвітер, попросив одного з моїх молодих священників, який також користується Інтернетом, знайти йому безплатно форму архієрея.
Молодший священнослужитель відразу ж через Facebook почав звертатися з проханнями про дружбу до російських священнослужителів і через кілька днів у деяких бесідах зі своїми друзями з числа російських священнослужителів він почав запитувати, чи можна допомогти йому набути повне архієрейське облачення, оскільки всі священнослужителі Камерунської єпархії внесли суму на купівлю архієрейського облачення, яке стало б несподіваним подарунком їхньому єпископу на його свято.
Російські священники із співчуттям подивилися на «прохання камерунських священиків» і сказали: «Ми зробимо вам подарунок, тримайте свої гроші».
Через кілька днів молодший клірик отримав архієрейську мантію та передав її старшому клірику, який дав йому замовлення і який заплатив йому обумовлену суму.
Через кілька днів мені повідомили, що старший клірик зустрівся з самопроголошеним «патріархом Африки», який здійснив висвячення місцевого священника в єпископи, причому рукопокладаючий «патріарх Африки» вдягнувся в літургійні шати католицької церкви і звершував обряд як католик, а рукоположений носив російські архієрейські облачення.
Це був справді сюрприз для мого свята! Коли я запросив його прийти і пояснити мені, що він робить, він сказав мені таке: «Він був невдоволений мною, і оскільки всі кажуть, що росіяни прийдуть до Африки, він хотів бути єпископом, а не просто священником». Немає потреби додавати, що з наступного дня він почав висвячувати «священників» та «дияконів», формуючи свою власну «церкву», яка оголошує себе православною і що вона походить з Александрійського Патріархату. Я думаю, що на цьому простому прикладі ви зможете зрозуміти достатньо.
Але я розумію, що ви на службі і за необхідності використовуєте у ваших інтерв’ю двозначні формулювання, нібито дипломатичні, і навіть незважаючи на те, що наш Господь сказав: «Ваше ж слово хай бу́де: “так-так”, “ні-ні”. А що більше над це, то те від лукавого». (Мф 5:37).
Ми знаємо цю мову, тому що її словниковий запас був наданий нам у результаті довгого вивчення монументальних висловлювань та інтерв’ю митрополита Волоколамського, які колись стануть предметом дослідження, оскільки майже завжди містять певний дискурс з невизначеним релігійним змістом і цілком можуть використовуватися рядом релігій, прибираючи невеликі згадки про Христа… «Внесок у міжрелігійний діалог» очевидний!!!
Митрополит Клінський і отець РПЦ Гєоргій Максімов, коли Папа Іван Павло II (Войтила) був обраний на Римський престол, орден з його рідної Польщі вирішив подарувати в честь його обрання 160 місіонерів, членів цього ордену. Усі ці ченці та монахині-місіонери були розподілені у 14 країн світу. Велика кількість також прибула до Африки. Перед приїздом їх розподілили, до яких країн вони поїдуть, і, відповідно, вони почали з вивчення мови кожної країни, уроків місіонерства, історії та культури кожної країни. Через три роки, озброївшись цими дослідженнями, величезним самозреченням і величезним ентузіазмом, вони вирушили у свої нові будинки, де залишаються й досі (деякі, звичайно, вже пішли з життя).
Я думаю, що для вас буде багатим і корисним досвідом, якщо ви візьмете на себе працю зустрітися з деякими з цих місіонерів Римо-Католицької Церкви, що залишилися в Африці, щоб вони розповіли вам про свій досвід, перш ніж ви візьметеся за проєкт вашого Екзархату , контрольований Москвою.
Тому що якщо ми вам про них розповідатимемо, ви нам не повірите, просто тому, що ми з грецького народу і тому що я особисто з великою повагою схиляюся перед їхньою боротьбою, їхніми труднощами, їхніми випробуваннями та святістю їхнього життя.
Переклад Духовного Фронту України. Джерело: orthodoxia.info
