Діти є даром Божим, щастям і справжньою втіхою. А коли дитинка охрещується, тобто народжується ще й духовно, це настільки радісна і важлива подія не лише для неї, а й для всіх навколо, що навіть не варто намагатися вишукувати в ній якісь «прикмети», навіть якщо дитинка плаче під час Таїнства Хрещення.
Про це розповіли в ПЦУ.
Сам Господь Ісус Христос показав нам приклад, як потрібно ставитися до дітей: «Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх» (Мк. 10: 13 – 16).
Певних усталених правил поведінки можуть дотримуватись дорослі, але як можна вимагати того ж від немовляти? До речі, дитина плаче і при своєму фізичному народженні, але чомусь ніхто не називає це «поганою прикметою». Навпаки, цей плач – необхідна умова життя, адже перший крик «розкриває» легені немовляти, даючи змогу самостійно дихати, а отже – жити.
Ми, дорослі, звикли сприймати плач переважно як вияв негативних емоцій, пов’язаних із сумом, стражданнями, болем. Але для немовлят, які ще не пізнали світ, не опанували навіть слів чи інших способів виражати свої почуття, спектр значень плачу значно ширший. Можливо, плач – то своєрідна «мова», якою немовля розмовляє не лише з нами, а й з Богом?
Тож не шукайте лиха там, де його немає. Плач дитини під час хрещення не може бути ніякою «поганою прикметою». Він може бути підказкою для вас, аби ви дитинку обійняли, поцілували, приголубили, помолилися за неї. І побачите – як швидко мине той плач і яка світла, щира дитяча посмішка осяє щасливе обличчя маленького християнина!
Приводьте дітей до Церкви, знайомте їх ближче з їхнім Небесним Отцем. Наша Церква завжди відкрита для всіх!
