Біографії видатних земляків із власної ініціативи й власним коштом упорядковують та друкують на принтері бібліотекарі Городка. Бібліограф Неля Гуменюк розповідає: започаткувала таку практику її попередниця Ніна Марчук, яка написала й надрукувала більше десятка таких бібліографічних брошур для центральної книгозбірні Городка й ближніх сіл. За словами Нелі Гуменюк, вона зараз працює над біографією місцевого художника, іконописця Петра Войталюка. Чим його життя й творчість видалися їй неординарними, розкаже Суспільне.
“Наш костел має назву Святої Фаустини Ковальської”, – розповідає настоятель храму отець Павло своєю рідною словацькою мовою. За його словами, коли побудували костел, хотіли придбати образ святої, та не було де, бо ніхто з українських іконописців доти її не писав. Фаустина померла в 39-му році, і за її маленькою чорно-білою фотографією городоцький самобутній художник Петро Войталюк написав Фаустину та подарував ікону храму.
Художник розповідає: працював близько місяця, писав олійними фарбами, які за день не висихають.
Отець Павло каже: художник написав і подарував костелу 8 образів святих, які зараз прикрашають храм. Додає: “Якби він їх нам продав, то заробив би пару тисяч доларів, а він це все подарував. Я не раз запитував, як би йому віддячити за все, але він каже, що це пожертва на храм”.
Іконописець про себе розповідає: на художника не вчився, та малює з дитинства. А першу ікону написав у 1969 році, коли йому було 13 років, на подарунок мамі. “Зараз та ікона знаходиться в Забайкаллі. В 1969-му році це все присікалося. Ян Ольшанський освятив її о 6 ранку, щоб мене не покарали, тому що я до школи ходив”, – пригадує художник.
Отець Павло каже: не кожна людина писатиме образи святих.
Петро Войталюк пояснює, що перед тим, як сісти за написання святого образу, потрібно духовно приготуватися: “До сповіді, до причасті піти. Потім помолився і беруся до роботи. Був в мене такий випадок: не помолившись, не причастившись, приступив до роботи. І тут вилітає з рук пензлик, прокотився по іконі, і замість того, щоб за годинку закінчити, тиждень мусив той шар фарби знімати”.
Священик розповідає: в невеликому Городку всі один одного знають. І про інші хобі самобутнього художника громаді теж відомо, додає отець: “Він не з багатої сім’ї, але розвинув свій талант, насправді. Він не тільки пише ікони. На стадіоні з собаками бігає, на полювання ходить, і ще приходить на службу Божу”.
Художник розповідає: образів написав чимало, та не рахував їх кількість. Більше, каже, дарував, якісь продавав: “Ксьондзи не постійно на одному і тому ж місці. Вони переїжджають. Той придбав, тому подарував. Мої ікони є в Австралії, Канаді, Іспанії, Польщі”.
Отець Павло приїхав до України з Словаччини на рік, та служить вже тут 30 років. За його словами, куди направляють на служіння – туди й їде.
Біографії земляків, які мають таланти до мистецтв, записують, упорядковують та друкують на принтері місцеві бібліотекарі, каже провідний бібліограф Неля Гуменюк.
“Ми вибираємо людей яскравих, які проживають в нашому місті, і ми хочемо, щоб інші люди знали про їхні таланти, їхні цікаві долі, їхню творчість, їхнє мистецтво. Знали, які вони глибокі, які вони багатогранні. Про це все треба розказувати іншим людям”, – каже бібліограф.
Зараз бібліограф працює над упорядкуванням біографії художника-іконописця Петра Войталюка. “Його талант дуже яскравий, він працює в різних техніках. Підтримуємо поетів, письменників, які проживають в нашому місті, початківців, юнь, і видаємо про них невеличкі книжечки”, – каже Неля Гуменюк.
За її словами, книжка про самобутнього художника-іконописця Петра Войталюка побачить світ за місяць. Додає: за минулий рік знайшли ще двох землячок-поетес, про яких планує написати.
