Ім’я Василій грецького походження і означає «царський». Небагато святих удостоєні Церквою іменуватися Великими. Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської – один із таких, найбільш шанованих святих отців, якого Церква величає вселенським вчителем.
Про це пише ПЦУ.
Святий Василій Великий жив у IV столітті, був видатним богословом, захисником істини перед нападами єресей, талановитим проповідником і гідним наслідування ієрархом. Хоча прожив він порівняно недовге життя, усього 49 років, але за цей час звершив багато богоугодних і видатних справ.
Народився майбутній святитель у знатній заможній родині, яка славилася благочестям та релігійністю. Його батька теж звали Василій, він був відомим ритором, а мати Емілія й бабця Макрина суттєво вплинули на формування духовності й укріплення віри майбутнього святителя. В родині було десятеро дітей, і п’ятеро з них були потім пошановані в лику святих.
Василій здобув хорошу освіту, навчався у кращих вчителів Кесарії, в Константинополі, Афінах. Філософ, філолог, оратор, юрист, природознавець, він мав глибокі пізнання в астрономії, математиці та медицині. «Це був корабель, настільки навантажений вченістю, наскільки це можливо вмістити людській природі», – писали про всебічну освіченість святителя Василія.
Повернувшись до Кесарії, він ступив на шлях аскетичного життя. Роздавши майно бідним, він подорожував разом з християнськими подвижниками, тлумачив людям Писання, укладав правила морального життя, засновував духовні обителі. Саме Василія Великого називають батьком грецького чернецтва, адже його правила чернечого життя є зразком для уставів у монастирях.
Єпископську хіротонію в Кесарії він прийняв, коли йому було 40 років. Проповіді він виголошував щодня, часто двічі: вранці та ввечері. В цей час святитель уклав чин Божественної літургії, яким ми й досі послуговуємося, звершуючи літургію за ним кілька разів на рік. Святим написані також численні богослужбові твори, бесіди, тлумачення, звернення тощо.
Дев’ять років його архієрейства були, мабуть, найскладнішими роками його життя, позначені зіткненнями зі світською владою, яка тоді підтримувала єресь аріанства, різними протистояннями, підступами та випробуваннями. Але невтомно святий Василій продовжував розбудовувати Церкву і допомагати вірним: для кліру він домагався полегшення від податкового тягаря, а всі свої особисті кошти використовував на діла милосердя (в кожному окрузі ввіреної митрополії святитель створив притулки для вбогих, в Кесарії – лікарню і будинок для прийому подорожуючих).
Святитель від юності мав проблеми зі здоров’ям, а турботи і скорботи пастирського служіння рано виснажили сили його. Упокоївся святий Василій Великий 1 (14) січня 379 року, не проживши й 50-ти років.
Церква одразу стала вшановувати його пам’ять. Святий Амфілохій, єпископ Іконійський, у своєму слові на день упокоєння святителя Василія Великого говорив: «Не без причини і не випадково божественний Василій розв’язався від тіла і преставився від землі до Бога в день Обрізання Ісуса, що святкується між днем Різдва і Хрещення Христового. Тому цей блаженніший, проповідуючи та вихваляючи Різдво і Хрещення Христове, звеличував обрізання духовне, і сам, скинувши тіло, удостоївся піднестися до Христа саме в святі дні спогаду Обрізання Христового. Тому-то і встановлено в даний день щорічно вшановувати пам’ять Великого святкуванням і торжеством».
