26 грудня екзарх Вселенського Патріархату єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) у Андріївській Церкві звершив Божественну літургію у співслужінні духовенства. Торкаючись Євангельської притчі про весільний бенкет, єпископ Михаїл пояснив, що Бог ніколи нікого не карає, адже є для нас люблячим Батьком. Людина сама карає себе, віддаляється від Бога своїми вчинками, своїм життям.
Про це повідомляє Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні.
«Багато покликаних, але мало вибраних, каже нам сьогодні Господь в притчі. Ми з вами читаємо, сьогодні в святому Євангелії, що один багатий господар створив велику вечерю і покликав кого хотів. І як відреагували люди. Один каже: “Я купив волів”, другий каже: “Я оженився”, третій каже “Я купив поле”. Отже, всі займались своїми справами. При чому тими справами, якими могли займатись в будь-які інші день, адже і це багатий господар не кожен день влаштовує таку звану вечерю і запрошує всіх. Але всі знехтували, почали вибачатись, шукати якісь виправдання, для того, щоб тільки не йти. Не відгукнутись на це запрошення. Написано, що розгнівався той господар, і сказав своїм слугам покликати всіх, кого знайдуть: кульгавих, сліпих і бідних. І коли це було виповнено, прийшли до нього і сказали: “Виконано, як ти і просив”. І тоді цей господар підвів підсумок, ніхто з покликаних не виявився гідним цієї вечері, бо багато званих, але мало обраних», – сказав єпископ Михаїл.
Архієрей зауважив, що Господь говорив притчі до людей, які жили під сіню Старого Завіту. Отже, і змісти старого завіту були дуже актуальні.
Він додав, що у Старому Завіті йдеться про те, що людина постійно боялась гніву Божого. Називала Господа «Всемогутній», «Творець», але не називали одним іменем. Тим ім’ям, яке відкрив людям Христос. І ім’я це — «Отець».
«Ми бачимо велику різницю в сприйнятті Бога в Старому Завіті і в Новому. Говорячи до людей, які жили під сіню Старого Завіту Господь Вживає таку форму, що “розгнівався Господар”. Тобто Господь розгнівався».
Єпископ Команський запитав у вірян: «Хіба Господь може гніватись? Хіба ми не знаємо, що Бог — є любов, що Бог є незмінний, то як же Він може гніватись?».
Далі він пояснив: «Бачимо, що такі форми висловлення, вживають люди, через свою призму бачення. Часто люди кажуть “Рука Божа”, “Очі Божі бачать”. Тобто надають Богові антропоморфічних рис. Чому? Бо так нам легше сприймати».
Єпископ Михаїл пояснив, що Бог нікого не карає, людина сама карає себе віддаляючись від Нього своїми вчинками і тому пожинає гіркі плоди.
«І от коли прийшов Христос, Він відкрив людям ім’я, яке в Старому Завіті було невідоме. Що перш над усе, Бог — це Батько. Але навіть і зараз ми з вами кажемо, “то для мене кара Божа”, “гнів Божий” і тому подібне. Чому? Не беручи сміливості зрозуміти, що якщо щось (погане, – ред.) трапляється в нашому житті, якщо ми відступаємо від заповідей Божих, якщо ми робимо щось не так і пожинаємо наслідки, то це не тому, що Бог розгнівався, а тому, що ми самі своїми вчинками доклались до цього», — підкреслив Екзарх Вселенського Патріархату.
«Отже, одною із центральних ідей Нового Завіту є саме та, що Бог — люблячий Батько, який чекає нас із вами, своїх дітей, завжди. Як би далеко ми від Нього не пішли, Навіть, якщо ми поступаємо так, як поступили герої сьогоднішньої притчі, Бог все одно любить і чекає на нас завжди. А те що ми кажемо, що Він на нас прогнівався, так це ми самі долучилися до цього. Це ми самі побудували своє життя і проводили його так, що наслідки ми сприймаємо, як кара Божа, хоча ми самі до цього доклали всіх зусиль», — йшлось у проповіді преосвященнійшого владики Михаїла.
За словами екзарха, якщо молячись, ми усвідомлюємо, що ми не відбуваємо якусь повинність, не робимо для галочки це все, тоді ми починаємо розуміти. що ми звертаємось до свого небесного Батька, який цінує кожного з нас без виключення. Який не дивиться ані на статки, не дивиться ані на освіту, не дивиться на місця людей, які вони займають в суспільстві. Він дивиться в серце люблячим поглядом.
«Водночас, це не означає, що можна робить будь-що, мовляв, Бог все одно любить все пробачить і якось воно буде. Ні. Це додає нам особливої відповідальності. Тому що Бог, люблячи нас, дав нам свободу поступати згідно з тим, як ми вирішимо. І коли ми поступаємо згідно своєю свободою волею, необхідно обов’язково враховувати, що ми обмежені в своїй поведінці, морально, Божими заповідями, які ми можемо як виконувати, так і відкидати. Це все залежить виключно від нас. Коли Бог кличе нас, чи на молитву, коли Бог кличе нас на службу, чи Церква закликає нас поститися це все заклик, але ми повинні усвідомити, що ніхто не може нас заставити, ніхто не може нас примусити. І коли ми виконуємо ці заповіді охоче, то відповідно щиро спілкуємося з Богом. Відповідно говоримо Йому: «Отче небесний, ти заповідав і я хочу це робити, бо я розумію, що ці заповіді дані Тобою з любові до мене, щоб мені було краще, щоб я став кращим. Щоб я досягнув отої званої вечері, Царства Небесного, яке Ти приготував для всіх нас», — сказав єпископ Михаїл.
На останок архієрей закликав пам’ятати, що основним принципом спілкування з Богом є наше особисте волевиявлення, наше особисте щире бажання.
«Цінуймо кожну хвилину, коли ми можемо помолитись, коли ми можемо відкрити Священне Писання, коли ми можемо зробити добру справу своєму ближньому, бо це є заклик Батька. Це шлях наш, на цю небесну підготовану вечерю, на яку ми всі покликані. Згадаймо таку деталь. Покликали абсолютно всіх. І заможних, а заможні відмовились. Тоді Господь каже: “Клич всіх. Кульгавих, сліпих, калік, бідних”. І ті прийшли. Отже можна порівняти, що ті люди які мали якісь вади, це люди грішні. Кожна з нас людина має особисті гріхи, особисті вади, але попри все це, Господь любить нас, Господь кличе нас, Господь чекає всіх без виключення. Пам’ятаймо про це. Цінуймо це і не гаймо своє життя на відмови, як це зробили герої сьогоднішньої притчі, ті які мали інші якісь особисті справи. Хай поможе нам усім Господь. Амінь», — підсумував екзарх Вселенського Патріархату єпископ Михаїл.
