15 грудня, коли Православна церква України відзначала 3-ю річницю Об’єднавчого Собору, єпархія Московського патріархату в Києві, яка є центром так званої УПЦ, проводила чергові єпархіальні збори духовенства, на яких були підбиті підсумки року, що минає. Головним доповідачем був керуючий цієї структури – митрополит Онуфрій, він же глава Російської православної церкви в Україні (РПЦвУ).
У своєму звіті Онуфрій перерахував «визначні» події єпархіального життя, до переліку яких він включив 32-у річницю виводу совєтських військ з Афганістану, 35-і роковини аварії на Чорнобильській АЕС, День Перемоги, тощо. У дні цих «визначних подій» відбувались відповідні богослужіння у храмах Києва та області, про що детально розповів Онуфрій (Березовський). Натомість дійсно важливі і знакові події, які відбулись в Україні цього року, він або свідомо проігнорував, або ж зарахував їх до групи другорядних.
Зокрема, очільник релігійної організації, яка видає себе за Українську православну церкву, не включив до вказаного списку ані 150 років від дня народження великої української поетеси Лесі Українки, ані 160 років від дня упокоєння Кобзаря Тараса Шевченка.
До слова, з нагоди ювілею Лесі Українки в Лаврській Академії РПЦвУ було організовано цілу виставку про життя поетеси, проте, цю подію митрополит Онуфрій чомусь забув, імовірно, для нього вона не така значуща, як російське побєдобєсіє.
Та що говорити про ювілеї літературних класиків, якщо до цього списку навіть не потрапила 30-та річниця Незалежності України. Хоча, задля справедливості варто сказати, що у своєму звіті Онуфрій все-таки згадав про надзвичайно важливе загальнодержавне свято. Щоправда, він говорив про День Незалежності України виключно як один з пунктів у переліку відвіданих ним державних урочистостей.
У тому ж списку опинились і інші визначні події в житті України (але не так званої УПЦ), а саме: 25-річчя Конституції та Дні вшанування пам’яті жертв Голодоморів. До слова, у звіті також немає жодної згадки хоч про якісь богослужіння РПЦвУ/УПЦМП у ці дні.
Також не віднайшлось жодної згадки у звіті Березовського про новітніх героїв Небесної сотні, та воїнів-захисників, які віддали своє життя у війні з російським агресором.
Погодьтесь доволі дивно виглядає, коли очільник організації, представники якої «з піною в роті» виступають проти перейменування, та на усіх можливих міжнародних і вітчизняних правових майданчиках, волають, що саме РПЦвУ/УПЦМП є українською за суттю і духом, не соромлячись відносить до визначних дат, ті з них, які стосуються совєтського минулого, та свідомо ігнорує значущі події українського народу.
Окремо хотілось би вказати на ще один цікавий факт з доповіді Онуфрія – тотальне ігнорування українських воїнів. Фактично Онуфрій визнав, що центральна єпархія Російської Церкви в Україні не підтримує і не допомагає українському війську в боротьбі з російським агресором.
У частині, яка стосувалась соціального служіння, хоч і згадуються переселенці, які живуть у Свято-Гірській Лаврі та мешканці сірої зони, немає жодної згадки про допомогу Збройним силам України. А до переліку установ, якими опікується єпархія Онуфрія, не включено жодного військового шпиталю, чи військової частини.
І все це на тлі гучних заяв про необхідність доступу капеланів РПЦвУ/УПЦМП до українського війська. Що будуть робити священики цієї структури у війську, якщо їх очільник, на 8-му році війни, соромиться у звіті згадати про підтримку українського війська? Питання риторичне.
Таким чином, ці декілька виокремлених фактів – чергове підтвердження, що релігійна організація очолювана митрополитом Онуфрієм (Березовським), незаконно іменується Українською Церквою, адже вона нічого немає спільного з Україною та українським народом. Українські визначні події для неї неважливі, а українські герої – меншовартісні.
Окремо необхідно підкреслити, що це звіт центральної єпархії (!!!), яка фактично задає тональність для всіх інших. Яка ця тональність, думаю і так зрозуміло. Тож чи є ще в когось сумніви про доцільність перейменування цієї церковної організації?
