13 грудня 2021 року, в день святого апостола Андрія Первозванного, в Андріївській церкві відзначили перше престольне свято.
У своїй проповіді екзарх Вселенського патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл розповів про принцип розповсюдження Євангелія – Слова Божого. А також про те, що сподвигло Апостолів залишати свої домівки, залишати своє звичайне життя, терпіти голод та нужденність, щоб нести благу звістку.
Тескт опублікований на сторінці Місії “Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні”.
ПРОПОВІДЬ ЕКЗАРХА ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА В УКРАЇНІ ЄПИСКОПА КОМАНСЬКОГО МИХАЇЛА ПІД ЧАС УРОЧИСТОЇ ЛІТУРГІЇ З НАГОДИ ДНЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО.
“В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Дорогі друзі, що ми щойно з вами чули в Євангелії? Якщо прослідкувати логічно, то щойно ми з вами бачили принцип розповсюдження Євангелія – Слова Божого.
Покликав Господь Апостола Андрія, Апостол Андрій пішов до Апостола Петра, Апостол Петро пішов далі але з однією і тією ж фразою – “Ми знайшли Месію!”. Тобто того, Хто є Христос. І це є Євангеліє. Церква вже більше двох тисяч років звіщає: “Ми знайшли Месію! Того, Хто є Христос”. І цю благу звістку несе людям. Так, як це робили Апостоли, так само розповсюджується Слово Боже, і утверджується і зараз. Нічого не помінялося, і зміст не помінявся! Все те саме: ми знайшли Месію, ми знайшли Христа! І ми бачимо, що ця звістка спонукала Апостолів йти в далекі країни, нести це світло і проповідь Слова Божого іншим людям, які не бачили Христа вживу. Які, можливо, не жили в той час, коли Він жив. Але Церква, базуючись на проповіді Апостолів, повторює все те саме: “Ми знайшли Месію!” Все Євангеліє, по суті, – це прововідь цієї простої істини. Що прийшов Христос. Що Господь втілився і прийшов, щоб нас спасти. Він нас покликав і ми Його знайшли.
Що сподвигло Апостолів залишати свої домівки, залишати своє звичайне життя і відправлятися в далекі країни? Зауважимо: тоді не було таких засобів пересування як зараз. Зараз дуже швидко, за кілька годин ми можемо опинитися в іншому куточку світу. Тоді ж це вдавалося дуже складно: для того, щоб досягти, наприклад, сусіднього міста потрібно було, можливо, йти і не один день. Але Апостоли чомусь ішли, терпіли голод, нужденність. Що ж спонукало їх? Саме ця віра, покликання Господнє спонукало їх нести цю благу звістку всім. Не зважаючи ні на що – ані на холод, ані на голод, ані на спрагу, ані на побиття, ані на що інше. Вони йшли в усі куточки світу. І, зауважимо, у церковному календарі є пам’ять про всіх-всіх Апостолів, які були з Господом.
Ми пам’ятаємо, що будь-який святий в Церкві – це приклад для наслідування нам з вами. Так яким же чином ми можемо наслідувати Апостолів? Невже ми повинні все покинути, йти в інші країни проповідувати? Ні, нам все набагато простіше. Кожний з нас покликаний бути тим самим Апостолом, але на набагато ближчій відстані – просто проводячи своє християнське життя. Стикаючись з людьми, кожного дня виходячи з хати, йдучи на роботу, приходячи до навчального закладу чи просто приходячи з побутових питань до магазину, ми з вами покликані бути Апостолами своєї віри. У чому це виражається? У тому, як ми спілкуємося з іншими. У тому, який приклад ми їм даємо. І покликані поставити собі запитання: те Євангеліє, яке Церква пронесла через дві тисячі років, те Євангеліє, яке ми читаємо, чи живемо ми згідно з ним? Чи наше життя є свідченням того, що ми знайшли Месію? Чи присутній Христос у нашому житті? Якщо ми стверджувально відповідаємо на це запитання, то постає друге запитання: а яким чином це проявляється? Коли людина, читаючи сторінки Святого Писання, намагається жити згідно того, як казав Христос, тоді вже не треба нічого говорити. Люди, споглядаючи на наше християнське життя, зрозуміють – вони мають Христа, вони знайшли Месію. Ось до цього ми з вами – кожний, без виключення – покликані Церквою бути таким невеличким Апостолом для своїх близьких, для своїх рідних. Не тільки для тих, хто не знає Христа, але для християн. Адже часом трапляються сумні речі, коли людина каже, що вона ніби віруюча, а поводить себе зовсім як атеїст.
Поставляємо такі питання, дорогі друзі, щодня. Щодня запитуємо себе: чи сьогодні ми знайшли для себе Месію-Христа? Чи сьогодні ми принесли комусть звістку про Нього? Чи засвідчили ми сьогодні, і в кожу хвилину нашого життя, цю істину – ми у Нього віримо?
Зараз посеред храму разом з нами перебуває часточка мощей Святого Апостола Андрія Первозванного. Цю святиню нам подарував Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій під час свого візиту до України цього серпня. Ми вважали, що саме сьогодні доречно виставити її для вшанування. Щоб усі люди, які приходитимуть в Андріївську церкву, які заходитимуть в Ставропігію мали змогу вшанувати Апостола Андрія Первозванного і ще й ще для себе відлуною почути ці його слова – “ми знайшли Месію-Христа”.
Дякую всім вам, дорогі друзі, що ви сьогодні прийшли щоб помолитися і закликаю якомога частіше нагадувати собі ці слова. Нести їх людям, пам’ятаючи, що ми не тільки знайшли Христа, а коли ми причащаємося – Христос живе в нас. Отож намагаймося не посоромити звання християнина. Це велике покликання. Цю велику довіру, яку Господь дав Апостолам, і яку Господь так само дав і нам. Хай усім нам допоможе Господь бути гідними Апостолами у своєму житті. Амінь!”
