Прокуратура Новосибірського області запропонувала встановити у місті поблизу Російської академії народного господарства і державної служби погруддя генерального прокурора Совєтського Союзу Романа Руденко, руками якого втілювались масові репресії 1937-1938 років.
Як повідомляє “Каспаров.ру”, члени міської художної ради вже виступили проти спорудження вказаного пам’ятника.
“Довідка, подана ініціатором встановлення – прокуратурою Новосибірська, була на диво короткою. Наприклад, заявник не вважав за потрібне згадати, що в 1938-1938 роках товариш Руденко входив до складу особливої Трійки НКВС, а в 70-ті роки готував для політбюро ЦК КПСС документи щодо переслідування дисидентів”, – розповіла директорка Сибірського центру сприяння архітектурі Татьяна Іваненко.
На підставі сказаного, художня рада міста відхилила пропозицію відомства “на підставі недостатності матеріалів для прийняття обґрунтованого рішення”.
“Вражає короткий, але змістовний виступ депутат Ради депутатів Новосибірська, Бондаренка Сєргєя Валентиновича. Він назвав репресії заходами, які здійснювались з метою “захисту чистоти нації”. Це взагалі що?…”, – не приховувала власного обурення Татьяна Іваненко.
Своєю чергою нагадаємо, Роман Андрєєвіч Руденко – уродженець Чернігівщини, совєтський юрист, прокурор і кат. У 1930-х роках працював на різних прокурорських посадах Донбасу. Обіймаючи посаду прокурора Донецької (Сталінської) області, заступника прокурора УССР, прокурора УССР та генерального прокурора СССР, брав безпосередню участь у масових політичних репресіях населення.
Зокрема, у часи Великого терору 1937-38 Руденко був членом Трійки НКВС по Донецькій області. Його прізвище фігурує у наказі НКВС від 30 липня 1937 року №00447, яким було затверджено план розстріляти 82 тисяч 700 чоловік, а ще 193 тисяч 400 чоловік запроторити в табори.
У 1945–1946 роках виступав головним обвинувачем від СССР на Нюрнберзькому процесі.
Після призначення на посаду генерального прокурора СССР 1 серпня 1953 року прибув на шахту №29 (Воркута), де власноручно і демонстративно застрелив одного із очільників табірного страйку військовополонених-іноземців – поляка Ігнацевича. Після інциденту табірна варта почала розстрілювати беззбройних страйкарів із кулеметів. Загинуло кількасот людей. Винуватців масового розстрілу не покарано.
З 30 червня 1953 року по 23 січня 1981 року працював беззмінно майже 30 років генеральним прокурором СРСР.
