Днями грецький портал VIMA ORTHODOXIAS опублікував статтю, присвячену «об’єднанню» почесного патріарха Філарета та грецького старостильника Авксентія. Як зазначав релігійний експерт Олександр Єфременко, це «входження» єпархії Авксентія до лав прихильників владики Філарета не має і не може мати ніяких істотних наслідків.
Нагадаємо, Авксентій є представником грецьких старостильників, яких не визнає жодна Помісна Православна Церква, а він сам має суперечливу біографію. Як зауважив речник Православної Церкви України архієпископ Євстратій (Зоря), від самого Авксентія кілька разів відреклися такі самі старостильні розкольники, як і він. Все це змушує сумніватись в наявності в нього взагалі хоч якоїсь єпархії.
Почесний патріарх Філарет є архієреєм на спокої, а отже не має жодних прав ухвалювати подібні рішення та й взагалі керувати хоча б єпархією, якої в нього немає. Зараз його підтримує невелика кількість кліриків (які залишись з ним через особисті причини чи меркантильні інтереси) та вірян, здебільшого парафіян Володимирського собору столиці. Та й сам Філарет чудово усвідомлює і розуміє, з ким має справу.
За словами владики Євстратія, колись він особисто про подібні об’єднання сказав, що «якщо троє старців об‘єднаються – від цього вони багатшими не стануть».
Таким чином цей факт лише мильна бульбашка, порожній звук. Він корисний лише для Московського патріархату, що навмисно перебільшує значення цього факту і намагається подати його як ще одну причину для звинувачень в бік Константинополя та Православної Церкви України.
Це ще одна провальна спроба внести сум’яття в єрархію Елладської Церкви, яку Москва уже протягом декілька років безуспішно намагається розколоти. Нагадаємо, саме Грецька Церква першою, після дарування Томосу, визнала ПЦУ. Ця подія завдала болючого удару по репутації РПЦ та її філії в Україні. Тому, напевно, для Москви стало пріоритетним завданням – розсварити грецький єпископат. Утім ані хабарі, ані шантаж не змогли порушити єдність греків.
І ось зараз, за доволі дивним збігом обставин, в гру на московському боці увійшов тандем Філарета та Авксентія. Усе це нагадує лише чергову російську провокацію, за якою стоять одні й ті самі замовники і виконавці. Тепер же вони добрались і до грекомовного середовища. І ця згадана публікація чергове тому підтвердження.
Левова частка публікації – це переклад аналогічної статті горезвісного порталу «СПЖ». Це очевидний плагіат, або ж скорочений варіант від попередника. Щоб у цьому переконатись не потрібно навіть досконало володіти грецькою мовою, а варто лише перекласти статтю за допомогою Google Translate.
У публікації навіть використані кліше, що використовують як «СПЖ» так й інші проросійські пропагандистські ресурси. Зокрема, предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого митрополита Епіфанія називають «Сергієм Петровичем», акцентується увага на «анафемі» владики Філарета, яка, за словами автора, «була визнана всіма Помісними Церквами, у тому числі і Фанаром» тощо.
Оригінальними є лише декілька речень на початку та наприкінці публікації. Утім і висновок написаний в дусі російської пропаганди. Викликає здивування і виглядає доволі комічним припущення автора про те, що владика Філарет має прагнення відкрити на території Греції свій екзархат. Це припущення покликане викликати хвилю обурення в середовищі грецького єпископату. Адже цілком закономірно, що жодна Церква не буде толерувати незаконну присутність іншої Церкви на своїй канонічній території.
Проте меседж про створення «Київського патріархату 2.0» на території Греції – повний абсурд. Ані Авксентій, ані Філарет не мають навіть кадрового потенціалу для втілення в життя подібних ідей. Їх малочисельна кількість послідовників – чергове тому підтвердження. Об’єднати усіх старостильників Філарету навряд що вдасться, адже подекуди вони не можуть знайти згоди самі між собою, про що яскраво свідчить і сам Авксентій. І це добре знають усі, хто володіє справжньою інформацію щодо реальної ситуації.
Дана стаття – лише черговий плід російської пропаганди. За її допомогою російські церковники намагаються приховати власні поразки, яких зазнає РПЦ.
Та таке недбайливе чи навіть халатне ставлення до підготовки цього матеріалу свідчить про те, що сили і фантазія російських пропагандистів на «ісходє», або ж банально закінчились гроші замовників, що є малоймовірним. Тому до істерії від власної безпорадності ще додався брак творчості.
