30 листопада делегація Католицької Церкви, яку очолив голова Папської ради сприяння єдності між християнами кардинал Курт Кох, взяла участь в урочистій Божественній Літургії в патріаршому храмі святого Георгія на Фанарі (Стамбул) з нагоди празника святого Андрія Первозванного, покровителя Вселенського Патріархату. Наприкінці богослуження кардинал Кох прочитав послання Папи Франциска, яке вручив Вселенському Патріархові Вартоломею І. Це послання, як пояснює його автор, зумовлене не лише братерською дружбою, «але й давнім і глибоким зв’язком віри й милосердя між Римською Церквою та Церквою Константинополя». Папа Франциск зазначив, що їхня спільна відповідальність перед обличчям поточних викликів випливає зі спільної віри.
Про це повідомляє пресслужба Ватикану.
Папа Франциск зазначає, що ця віра повинна спонукати трудитися для того, щоб єдність стала видимою. Визнаючи, що в поточному богословському діалозі ще існують богословські й еклезіологічні питання, він висловлює сподівання, «що католики й православні зможуть дедалі більше працювати разом у тих сферах, у яких це не лише можливо, але й насправді необхідно».
«Любий брате у Христі, – пише Папа, – на шляху до повного сопричастя між нашими Церквами нас підтримує заступництво святих братів Петра та Андрія, наших святих покровителів. Повне сопричастя, якого ми прагнемо, є, звичайно, даром від Бога через благодать Святого Духа. Нехай наш Господь допоможе нам бути готовими прийняти цей дар через молитву, внутрішнє навернення та відкритість на те, аби просити прощення й прощати», – йшлось у посланні Папи до патріарха Варфоломія.
Пригадуючи нещодавній візит Патріарха Варфоломія І до Риму, де він взяв участь у низці міжрелігійних і міжконфесійних заходів, папа Франциск зазначив, що зустріч з ним була «джерелом радості», оскільки вони могли не тільки обмінятися своїм занепокоєнням щодо сьогодення і майбутнього світу, але й висловити спільну готовність докладати зусилля для розв’язання питань, що мають вирішальне значення для всього людського роду, включаючи дбання про створіння, виховання майбутніх поколінь, діалог між різними релігійними традиціями та будування миру.
«Таким чином, ми як пастирі разом з нашими Церквами, – зазначається в листі, – зміцнюємо глибокий зв’язок, який уже нас об’єднує, бо наша спільна відповідальність перед обличчям поточних викликів випливає з нашої спільної віри в Бога Отця Всемогутнього, Творця неба і землі; в єдиного Господа Ісуса Христа, Його Сина, що став людиною задля нашого спасіння, помер і воскрес із мертвих; і в Духа Святого, Господа і життя Подателя, Який гармонізує відмінності, не скасовуючи їх».
