Про це повідомляє ZN.UA.
Він наголошує, що Німеччина несе особливу історичну відповідальність перед Україною не лише за злочини нацизму під час окупації, але повинна нарешті чесно і відкрито опрацювати також і ці темні сторінки німецько-радянського партнерства у 1932-33 років.
Німеччина має прямий моральний обов’язок визнати Голодомор геноцидом, щоб зробити висновки з помилок минулого і запобігти подібним катастрофам у майбутньому, наголосив він.
“Адже у той час, коли сталінський режим насильно вилучав зерно в українських селян, прирікаючи їх на люту смерть, саме Радянський Союз на початку 1932 році став головним торговельним партнером Німеччини щодо імпорту промислової продукції. Майже половина усіх закордонних поставок машин та обладнання для індустріалізації СРСР ішла до Москви саме із Німеччини (47% від усього радянського імпорту; 1931 р. – 37%)”, – сказав посол з нагоди реквієму у Берлінському кафедральному соборі на вшанування жертв Голодомору.
Ба більше, продовжив Мельник, саме у 1932 році СРСР вийшов для Німеччини на третє місце як великий постачальник сировини, у т.ч. й зерна і продовольства, яке в цей час тонами вивозилося з України.
Для активного просування бізнесу зі Сталіним Берлін з 1925 по 1931 роки кредитував Кремлю у 700 млн рейхсмарок. Завдяки цьому та за отриману від продажу українського зерна за кордон готівку Сталін розмістив у Німеччині замовлення на виробництво промислової продукції на суму 760 млн рейхсмарок, каже посол.
“До речі, строк виплат за останній транш кредиту 1931 р. у розмірі 300 млн рейхсмарок мав настати саме у 1933 р. Тож радянський режим із ще більш звірством продовжував реквізувати у наших селян зерно, щоб розрахуватися з німецькими боргами. При цьому українці гинули вже мільйонами”, – додав Мельник.
Про всі ці страшні факти у 1932-33 роках було пречудово відомо у Німеччині. Про масове вимирання українських селян активно писали німецькі газети, доповідали німецькі дипломати – на той час в УРСР працювали три консульства Німеччини – в Харкові, Києві та Одесі. Листи писали й німецькі колоністи. Розпочинали допомогові акції церковні організації.
“Проте Берлін вирішив краще відмовчатися. І не секрет чому: саме у 1932 р. через світову економічну кризу у Німеччині запанувало найбільше за всю історію безробіття – 5,6 млн. чол. Промислове виробництво впало на рекордні понад 40%. Таким чином, і збереження робочих місць, і подолання цієї кризи напряму залежало від надзвичайно вигідного бізнесу Берліна і Москви, особливо протягом 1932-1933 роках”, – сказав посол.
Мельник наголосив, що вже сьогодні на основі наявних фактів “можна сміливо стверджувати про те, що саме цей надзвичайно тісний економічний альянс зі сталінським режимом і став свого роду рятівним кругом для Німеччини.
“Саме тому і не було жодної політичної реакції з Берліна на злочин Голодомору, який розгортався прямо на очах німецького уряду і суспільства. Немає належної реакції і до сьогодні. До того, на жаль, і досі шкільні підручники в Німеччині повністю оминають тему Голодомору. Тому українці закликають новий федеральний уряд виконати взяті на себе міжнародно-правові зобов’язання щодо включення цієї теми до навчального процесу”, – додав він, наголосивши, що “відмова Берліна зробити ці основоположні кроки неминуче завдасть непоправної шкоди українсько-німецьким відносинам, потягне за собою безпрецедентну втрату довіри Києва до Берліна, яку відновити буде дуже і дуже не легко”.
Голодомор 1932-1933 років визнали геноцидом українського народу вже 15 держав.
