У Православній Церкві України розповіла про священника Андрія Карпенко, який родом із Тернопільщини, а несе служіння в Херсонській єпархії. Священнослужитель заробляє на прожиття тим, що перекриває дахи. Спеціально для цього не вчився, просто спостерігав за роботою архітекторів та майстрів, які споруджували храми, і засвоював науку на практиці: «Це стало мені в нагоді, коли довелося самому перекривати дах храму в селі Геройському. А вже зараз перекриваю й дахи інших будівель».
«Кожне будівництво, особливо храму, є унікальним, адже його зводить Господь нашими руками. Під Його проводом стаються дива, і в цьому я переконався особисто», – розповідає отець Андрій, цитує сторінка ПЦУ у Фейсбуці.
«Одного разу, коли ми приступили, згідно з проектом, до зведення стін храму, мені наснилося, що є суттєва помилка в розрахунках. Зранку я пішов та перевірив ці відмітки, на які мені було вказано уві сні, – і дійсно, там була нестиковка у 20 см! І ще був випадок, коли робили армокаркас на арки, то цілий тиждень ми з майстрами трудилися над ним, але він не виходив… В неділю я звершив богослужіння з наміренням, щоб Господь допоміг нам у цій непростій справі. І знову Всевишній підказав, як це треба правильно зробити, і не лише в загальному вигляді, але й до кожної маленької деталі. Тож, Господь нас веде по життю і завжди допомагає», – переконаний священник.
Протоієрей Андрій Карпенко пригадує, як з благословення єпископа Херсонського і Таврійського Даміана був направлений на служіння до парафії в село Таврійське Голопристанського району.
«Будучи молодим священником, починав своє служіння без остраху та вагань. Парафія починалася з однієї родини, яка мене підтримувала. Було складно, але з Божою ласкою ми вистояли і рухаємося вперед. Двері нашого храму завжди відкриті для всіх віруючих людей», – розповідає отець Андрій.
Планів у нього багато, мрій теж. «Але є одна найбільша: стати корисним у цьому житті як Богу, так і людям. Тож прагну прожити цей короткий шлях не даремно, – говорить священнослужитель. – Щоразу у проповіді поєднуєш різні теми як духовного, так і злободенного, суспільного життя, і завжди хочеться віднайти ті слова, які зможуть підтримати кожного. А коли б була нагода звернутися до всіх українців, то сказав би таке: «Цінуйте те, що маєте, дорожіть одне одним і примножуйте любов, бо в любові перебуває гармонія, Бог є любов».