26 жовтня у Києві на території Національного заповідника «Софія Київська» у головній залі музею «Будинок митрополита» відбулась міжнародна конференція «Католицько-православні документи та їх рецепція в Україні».
В рамках заходу, у якому взяв участь екзарх Вселенського Патріарха в Україні єпископ Команський Михаїл (Аніщенко), відбулась презентація та обговорення українського перекладу документів православно-католицького діалогу.
Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» на своїй сторінці у Фейсбук наводить текст промови владики Михаїла з нагоди участі в конференції.
“Єдність – одна з основних властивостей Церкви, що описана в Євангелії. Саме про єдність Своїх учнів молився Господь Ісус Христос перед Своїми стражданнями (Ін. 17:21). Віру в єдину Церкву ми сповідуємо у Символі віри.
Нажаль зараз християни переживають розділення, що є не природнім для Церкви та протирічить тому, про що молився наш Господь. Отже діалог, є тим процесом, який може допомогти у пошуку втраченої колись єдності.
Свята Константинопольська Церква – Церква-мати для Церков в Україні та Росії, а також численних інших автокефальних Православних Церков, відчуває відповідальність за долю кожної з них та докладає максимум зусиль для підтримки та впорядкування їхнього життя згідно з вченням канонами Церкви. Необхідно відзначити, що ситуація в українському християнстві – традиційний об’єкт уваги материнської Церкви Константинополя. Адже в Україні склалася унікальна ситуація – потужно представлені відразу кілька християнських традицій та юрисдикцій. Відносини між ними прямо впливають на громадянське суспільство і народ у цілому.
Пошук єдності між християнами взагалі і в Україні зокрема свідчить про всебічний добрий намір християн до єдності та позитивно позначається на суспільстві, а отже опосередковано визначає і політичні перспективи.
Діалог у питанні єдності християн триває вже багато років. Донедавна він був предметом цікавості переважно ієрархів та богословів. Але, наразі, ми спостерігаємо позитивну тенденцію розширення кола людей, які все більше цікавляться цією темою.
Ми радіємо появі українського перекладу документів православно-католицького діалогу і виказуємо вдячність всім, хто долучився до появи цього видання.
Висловлюємо сподівання, що Україна долучиться до цього вкрай важливого діалогу і також скаже своє слово, спираючись на багатовіковий позитивний та негативний досвід співіснування православних та католиків.
Православно-католицький діалог пожвавлює внутрішньоправославну богословську думку, оскільки змушує шукати відповіді на гострі богословські питання і наново ретельно досліджувати власну історію і богословську спадщину.
Найгострішим богословським питанням, як для православних, так і для католиків, сьогодні є питання служіння першості у Вселенській Церкві. Отже, православно-католицький діалог та пошук шляхів до відновлення єдності є актуальним також для збереження єдності і в самій Православній Церкві. Напрацювання в одному напрямку можуть бути використаними і в іншому.
Представлена публікація видання «Католицько-Православний діалог. Документи Спільної міжнародної комісії з богословського діалогу між Римсько-Католицькою Церквою та Православною Церквою» є великою подією із донесення ідеї пошуку єдності Церкви та залучення до роздумів і обговорення цього питання широкого кола християн.
Поряд з тим, сам діалог і публікація українською мовою документів спільної міжнародної комісії з богословського діалогу між Римсько-Католицькою Церквою та Православною Церквою ставить питання про спосіб донесення цих документів до широкого загалу, особливо в Україні, де у взаємовідносинах між гілками християнської Церкви існує складне історичне минуле. Це зазначено у документах, що сьогодні представлені нашій увазі: «слід приділяти особливу увагу підготовці майбутніх священників і всіх осіб, хто так чи інакше буде залучений до апостольської діяльності там, де інша Церква традиційно має своє коріння. Їхня освіта має бути об’єктивною та позитивною щодо іншої Церкви. Насамперед усі повинні бути обізнані з апостольським наступництвом іншої Церкви і з автентичністю її сакраментального життя. Також треба давати всім правдиве й цілісне знання історії, орієнтуючись на історіографію двох Церков, що узгоджується або навіть є спільною. Це сприятиме усуненню пересудів і уникненню використання історії для полеміки. Таке представлення дасть змогу усвідомити, що від поділу є взаємна шкода, яка залишає глибокі рани по обидві сторони».
Тобто постає питання освіти та компетентності священнослужителів, які покликані донести та пояснити ці напрацювання для народу Божого. Документи написані чудовою богословською академічною мовою, але їх необхідно пояснити і широкому загалу, людям, які не завжди обізнані у тонкощах богослов’я. Це забезпечить рецепцію цих богословських текстів тілом Церкви, що є одним з найважливіших результатів цього діалогу”.
