Архімандрит ПЦУ Софроній (Чуприна) розповів про святителя Іоана (Максимовича), якого РПЦ довший час проклинали і вважали розкольником. Пізніше у РПЦ канонізували його в лику святих і навіть доводили, що він ніколи не був розкольником, бо РПЦЗ, до якого належав єпископ Іоан (Максимович) мала євхаристійне спілкування з кількома церквами. У зв’язку з чим архімандрит ПЦУ ставить логічне запитання теперішній Моспатріархії: «Чому тоді ПЦУ є на їх думку “розкольницькою”, якщо вона (ПЦУ) має євхаристійне спілкування із чотирма церквами»?
Ось деякі фрагменти з допису архімандрита ПЦУ.
Захоплення кафедрального собору та єпархіального майна. Служіння попри заборону і взаємне відлучення. “Війна” з РПЦ МП протягом всього свого життя. Такого ви не прочитаєте в житії святителя Іоана Шанхайського, яке виходить з благословення російської Церкви.
Святитель Іоан був завзятим борцем проти Московського патріархату. В Пекіні за допомогою китайської поліції він запроторив за грати архієпископа Віктора (Святіна), який звинувачував його в тому, що той «ухилився в розкол». Про те, як святитель Іоан зі своїми священниками «захопив» Свято-Богородицький собор в Шанхаї, можна писати окрему статтю.
Святитель Іоан отримав хіротонію від «розкольницької карловацької» РПЦЗ, яка «учинила розкол» (м. Сергій (Страгородський) постанова №104 від 05.09.1928 року). І все життя до самої смерті святитель Іоан за визначенням Помісного Собору РПЦ 1971 року, був «нерозкаяним послідовником карловацького розколу». Відспівували святителя також «розкольники» серед, яких був митрополит Філарет (Вознесенський) відомий своєю радикальною позицією щодо РПЦ та висловами, що в Московському патріархаті «немає Христа Спасителя і бути не може». Канонізували святителя в 1994 році також «розкольницькі» архієреї на чолі з першоієрархом митрополитом Віталієм (Устіновим), який РПЦ називав «церквою антихриста» і забороняв своїм чадам спілкуватися з церквою «яку створив КДБ».
15 жовтня 2009 року на сайті «ПРАВОСЛАВИЕ РУ» була опублікована стаття Ю. Максимова в якій автор намагався довести, що святитель Іоан не був розкольником. Максимов пише, що РПЦЗ при житті святителя Іоана Шанхайського мала євхаристичне спілкування з двома Помісними Церквами Єрусалимською і Сербською, якими вона дорожила, а тому вона не може бути розкольницькою. Це доволі цікава деталь, адже шанувальники святителя з московського патріархату не визнають його розкольником приводячи, як аргумент саме цей факт євхаристичного спілкування з двома Церквами. Чому Московський патріархат не визнає тоді ПЦУ, яка має визнання чотирьох Церков? Можливо для РПЦ питання канонічності стоїть на другому плані після геополітичних інтересів?
Також, шанувальники святителя Іоана говорять про те, що РПЦЗ не була саме розколом, а просто адміністративно не підпорядковувалася церковному керівництву, яке знаходилося в Росії. Але, це не правда. Церковні видання МП яскраво відображають відношення РПЦ до РПЦЗ. Зокрема в ЖМП №2 за 1952 рік про РПЦЗ написано: “общество раскольников-карловчан… Карловацкая “зарубежная церковь” уже давно превратилась в “самочинное сборище” раздорников, и хотя по внешнему виду стремится сохранить черты истинной Церкви, в действительности не имеет ни духа истины, ни Божественной благодати. Истина Церкви искажена в карловацком расколе преслушанием его вождей Матери-Церкви Русской и себялюбивой обособленностью от неё во имя нецерковной лже-истины. Путём духовной гибели идут вожди современного карловацкого раскола и ведут за собой к огненным вратам геенны слепо повинующуюся им паству. Факт отпадения карловчан от единства с Матерью-Церковью обличает нецерковную природу их действий и их учения. О какой, собственно, принадлежности к Церкви Христовой могут говорить карловацкие раздорники, расторгнувшие единство Церкви, оскорбившие Христа, вставшие на путь вероломства и измены, уготовляющие своим последователям вечную гибель вместо спасения? Отпав от единства с Матерью-Церковью, карловчане отвергли Духа Божия, проникающего тело Церкви и являющегося источником единения церковного. Много раз Русская Православная Мать-Церковь обращалась к вождям карловацкого раскола с призывом – оставить пагубный путь раздора и обратиться на путь истины. Но призывы не оказывали на отщепенцев отрезвляющего действия, что побудило церковную власть Русской Православной Церкви применить к ослушникам меры канонического прещения… Перемена местожительства не превращает церковного раздорника в исповедника Церкви, и сколько бы святотатственным обманом карловацкие раскольники, ни пытались удерживать православных христиан в ограде зломыслия и своеволия, им никогда не удастся создать Церковь. Путь карловацкого раскола-путь духовной гибели для пребывающих в нём православных христиан”.
І це тільки фрагмент однієї публікації. Тому ми бачимо, що ставлення Московського патріархату до РПЦЗ, ієрархом якої був святитель Іоан (Максимович), було визначеним і чітким.
Як так сталося, що святитель, який боровся з Московським патріархатом, привласнив його майно в Китаї та був забороненний РПЦ, тепер один з найшановніших святих в цій структурі? Думаю, більшість його шанувальників не знає цих фактів.
Ще довгий час радянська ієрархія не могла пробачити святителю Іоану всього того, що відбувалося навколо нього в Шанхаї в перід 1945-1946 рр. В листі патріарха Олексія голові Ради в справах РПЦ Карпову від 24 січня 1950 р. зокрема значиться: «К этому присоединилось потворство со стороны прежних властей русским церковным раскольникам (еп. Иоанн Шанхайский с приверженцами и др.) и поощрение их на самоуправство, на присвоение своей общине фактических прав обладания имуществом».
Це тільки окремі фрагменти з житія святителя Іоана і його боротьби з більшовицькою церквою. В Московському патріархаті зараз “закривають очі” на те, що самі його проклинали на своїх Соборах, а тепер будують храми і монастирі в його честь.
Повну статтю ви можете прочитати на Фейсбук-сторінці Архімандрита Софронія (Чуприни).
