Переселені радянською владою на Херсонщину в 1950-х роках українці сподіваються повернути дзвони до храму, які зараз знаходяться в Польщі.
Про це пише Український Південь.
Люди, яку у результаті переселення опинилися в Дудчанах (Херсонська область) мають власну дзвіницю біля церкви, але дзвонів із Західних земель вони досі не можуть дочекатися.
Ганна Ісаєва, жителька Дудчанів, онука чоловіка, який купив дзвони ще до переселення згадала: «У нас була велика сім’я. Дідусь захотів заробити гроші, щоб купити собі кілька гектарів землі. Він поїхав в Америку, заробити грошей. З ним поїхав брат жінки Іван. Там він захворів і перед смертю віддав дідусеві кошти, на які той купив дзвін у Перемишлі, вагою 500 кг. Його привезли до церкви та встановили і назвали на честь діда Івана, за чиї кошти його і купили».
Під час переселення дзвони закопали, адже боялися втратити таку цінну річ. Пройшли роки і дзвони спробували повернути.
«В 1999 році нам дали дозвіл і ми поїхали в Польщу викопувати дзвони. Коли відкопали перший дзвін, були вражені його красою. Ми стали на коліна і плакали. Дідовий дзвін відкопали, але витягти не змогли. Дзвони пролежали в землі 50 років. Поляки стверджували, що дзвони належать державі, але ж їх придбав мій дід», – каже пані Ганна Ісаєва.
Наразі дзвони знаходяться в Польщі. На згадку про спробу повернути дзвони залишилися тільки фотографії, але люди не падають духом, а сподіваються, що все ж таки настане той час, коли вони повернуть собі культурну цінність та почують знову, як лунають дзвони. Ганна Ісаєва звернулася до всіх небайдужих: «Ми всі чекаємо на звук дзвонів. Допоможіть їх нам повернути».
Натомість у селі Михайлівка Бериславського району часто лунають дзвони, які були перевезені із Західної України.
Настоятель храму Преображення Господа Нашого Ісуса Христа отець Ярослав зазначив: «Велика кількість людей є переселенцями із Західної України і в поєднанні вже з місцевими жителями у нас зараз є велика і міцна громада, яка своїми зусиллями змогла не тільки збудувати храм, а ще й привезти збережені речі, які були на Західній Україні. Це були дзвони, які встановлені на нашій тимчасовій дзвіниці. Вони були закопані в землю і на сьогоднішній день вони в нас виконують свою функцію, але ще до кінця сама дзвіниця не облагороджена і не встановлена. Крім того, є дуже багато різної церковної атрибутики, яка ще збереглася з давніх часів: це і ківот, де зберігається чаша, також хрести (напрестольний, ручний) та багато іншої атрибутики. Тобто люди на сьогоднішній день мають у храмі ті речі, які є намоленими: ікони, привезені ще з Західної України, облачення — єдине в своєму роді, воно є збереженим в автентичному вигляді з мінімальною реставрацією».
Місцеві жителі Михайлівки розповіли, що у червні 1992 року люди поїхали і викопали дзвони і майже одразу їх встановили. З того часу почали привчати людей до звуків дзвонів.
