Здебільшого ми говоримо про те, що вчитель дає дітям, але ж навчання – це завжди взаємообмін – тож і діти багато чого віддають своїм вчителям, кажуть в ПЦУ.
«Найважливіше, що дають діти вчителю, – можливість дарувати їм любов, а це найголовніша наука. Діти вчать нас відкритості до досвіду іншого», – переконаний протодиякон Петро Лопатинський, для якого вчителювання стало ще одним щасливим покликанням і служінням – Богу і людям.
Він працює вчителем в одній зі столичних загальноосвітніх шкіл, викладає в Київська православна богословська академія, навчає діток в недільній школі при Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі та очолює Мережа дитячих недільних шкіл “Чадо”.
«Вчителем я став завдяки старанням директора школи та священника. Ці дві людини ще в студентські роки простимулювали мене почати працювати з дітьми не тільки в недільній школі, а й в загальноосвітній, – розповідає отець Петро. – Але, чесно кажучи, я не працюю з дітьми, я з ними вчусь жити. Так склалося, що значно раніше, ніж у мене народилася моя донька, я багато спілкувався з малечею, тож спочатку навчився, що немає «чужих» дітей. А коли народилася моя донечка, то майже з пелюшок вона стала активною учасницею нашої недільної школи. Тому виховуємо її спільним життям у Церкві».
На думку протодиякона Петра, багато проблем сучасної школи зникли би, якби школа стала місцем, де дитину чекають не тому, що мусять, бо на роботі, а тому – що люблять. «Сучасним дітям не вистачає, насамперед, нас – нас як тих, кому вони потрібні, а не тих, кого ми хочемо передати іншому на виховання. В подібному відношенні полягає і проблема всіх професій – коли люди сприймають те, чим займаються, не як служіння іншим, а як роботу, безвідносну до інших, натомість пріоритетну для себе, для якихось особистих благ», – вважає отець Петро Лопатинський.
Він зізнається, що вчителювання певною мірою впливає і на його стосунки з іншими, в родині: «Я часто люблю повчати. Але хотів би частіше вчити життям. Як казав один мудрий монах: «Проповідуйте постійно, а іноді використовуйте й слова». Найкращим подарунком на День учителя для отця Петра був щирий вияв любові дітей: «Коли я в той день прийшов до школи, і всі діти так захопилися обіймами зі мною, що повалили мене на землю :)».
Мріє протодиякон Петро Лопатинський «про Школу, яка буде одночасно і православною, і загальноосвітньою. Де буде можливість поєднати служіння, роботу і любов… Звичайна школа потрібна людині, вона покликана дати людині освіту. Але саме слово «освіта» вказує на те, чого загальноосвітня школа не може дати – вона не може в повноті «освітити» життя людини. Недільна школа дає можливість дитині познайомитися зі Світлом, що ніколи не минає!».
