Священник Православної Церкви України із Покровська Олександр Солдатенко розповів про своє життя і свій трудовий досвід до того, як він прийняв священицький сан. Зараз він дванадцять годин поспіль працює на вуглевидобувній ділянці як різнороб по гірничому ремонту: прикріпляє аркові кріплення, які тримають породу.
«Я ж не завжди був священником — власне, священником тільки п’ятий рік. Мушу працювати — наймолодшій дитині немає ще й тринадцяти, тому з шахти не піду навіть після пенсії, хіба перейду чисто на надземний стаж», — говорить отець Олександр, повідомляє РІСУ.
За роки служби на сході священник навчився філігранно поєднувати різні види своєї місіонерської, господарської та комунікаційної діяльності.
«Працюємо три дні, зміна — 12 годин. Приїхав, поспав — поїхав знову. Потім їду додому, один вихідний, потім знову — 3 дні по 12 годин. Це, звісно, порушення, шахтар повинен працювати 6. Але ми не жаліємось, бо працюємо на приватне підприємство: зарплатня, соціальний пакет. Більшість людей у Покровську так живе — а не подобається, ну то йди звідси. Альтернативи небагато», – зазначив священник.
Він додав, що все встигає завдяки Божій допомозі. «Якби не Господь, нічого не було би. Ми можемо і не бачити, як він допомагає», – підкреслив священник ПЦУ.
Отець Олександр поділився, що церкву зводив власноруч із братом і ще кількома робітниками.
З ініціативи отця Олександра, українська православна громада Покровська створила родинний центр “Вулик” — дві кімнати з жовто-зеленими стінами, які самі творці центру називають острівками повзучої українізації міста.
“Українізацію” провели, вулиці переназвали, але з людьми так не спрацювало. Якщо людина “сєпар”, то вона лишається “сєпаром”. Російські люди хотітимуть “русского міра” — на день Європи всі гарно одягаються у вишиванки, але щось дійсно українське викликає реакцію: “Бандера? Шухевич?”. А ті, хто намагається нести українські ідеали — звісно ж, “полоумниє”, — пояснює отець.
— Наш центр важливий, тому що всі дорослі на роботі, а діти — хіба в телефонах. Тому ми хочемо дати їм можливість розвиватись, налагодити родинний зв’язок, кажуть в закладі.
Задумка отця Олександра — змінити напрям мислення населення Покровська.
На території храму отець планує поступово створити соціально-відповідальний бізнес: басейн, пекарню, майстерню і культурний центр. Сподівається, що людей буде легше залучити до спілкування між собою, якщо після виходу з недільної служби у родин буде вибір — чи піти “атдихать” з алкоголем, чи зводити дитину до басейну. Отець Олександр сподівається, що на проповіді зможе трішки присоромити тих татів, які зовсім не займаються дітьми. Говорить, що є люди, з якими можна працювати. Вони просто навіть не здогадуються, наскільки якіснішим може стати життя родини, якщо в нього врешті включиться батько.
