Ніколаос Папахрісту – директор Управління преси та комунікацій Вселенського патріарха Варфоломія і супроводжує Його Всесвятість під час поїздки до України. За кілька годин до історично важливого візиту пан Папахрісту відповів на кілька запитань “Духовного фронту України”.
У чому значущість майбутнього візиту Всесвятішого для Патріархату і, особливо, для України?
Безсумнівно, візит Всесвятійшого Вселенського патріарха Варфоломія на землю Святого Володимира – подія особлива і важлива. І коли минуло уже 13 років з моменту попереднього візиту Вселенського патріарха в Україну, а тим часом передувало вручення Константинопольської Матір’ю-Церквою Томосу автокефалії Православній Церкві України, то це не тільки особливо, це не просто важливо, але, я б сказав, скоріше, цей візит набирає розмірів історичної події.
Вселенський патріарх Варфоломій, як це вже відомо, приїжджає в Україну для участі в урочистостях з нагоди тридцятої річниці незалежності вашої дуже красивої і історичної країни на запрошення Його Високоповажності президента Володимира Зеленського та предстоятеля Православної Церкви України, Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Його Всесвятість приїжджає до Києва зі свого давнього історичного престолу – Константинополя. Зі священного місця, яке дало нашій Церкві безліч святих і мучеників, де відбувалися незліченні чудеса і яке наповнене незліченими Святинями. З цього благословенного Міста Вселенський патріарх приїжджає до Києва, щоб відсвяткувати з дуже дорогим для нього вірним українським народом і передати йому благословення Матері-Церкви, від якої він прийняв більше 1000 років тому християнське хрещення. Насмілюся сказати, що це не пастирський візит, а «повернення» до нашого спільного історичного курсу, до глибших духовних відносин між Константинополем і Києвом. «Повернення» до давнього, непорушного і непохитного зв’язку Вселенського Престолу з Православною Церквою українського народу, узи, якого почалися на благословенних берегах Босфору і були освячені на берегах Дніпра.
Візит Його Всесвятості відбувається з нагоди святкування 30-річчя незалежності Української держави. Він збігається з періодом перебування Його Всесвятості на престолі Вселенського Патріархату. Чи вважаєте ви, що цей знаменний збіг зміцнює і без того теплі відносини Патріархії з українським народом?
Це, безперечно, збіг. Однак, два шляхи – незалежність української держави і шлях патріаршества Його Всесвятості – мають щось спільне. Переживання і боротьбу за єдність.
Протягом цих 30 років український народ боровся не тільки за забезпечення і зміцнення своєї незалежності на всіх рівнях, але, перш за все, за зміцнення своєї єдності. У той самий час, Його Всевятість Вселенський патріарх Варфоломій ніс на своїх плечах обов’язки, покладені традицією Церкви на перший Престол Православ’я, невпинно, щосили працював над збереженням і посиленням православної єдності, а також над розвитком міжхристиянського і міжрелігійного діалогу, як основного засобу взаєморозуміння і встановлення мирного співіснування між народами.
На всеправославному рівні Його Всесвятість заснував і скликав багато зборів (Синаксисів) предстоятелів, при цьому він старанно і рішуче працював над скликанням Святого і Великого Собору Православної Церкви, який відбувся на Криті в 2016 році. Це був провідний захід для Православ’я і не тільки, і на якому, на жаль, були відсутні без серйозних на те причин чотири Автокефальні Православні Церкви.
Таким чином, боротьба за єдність була в центрі зусиль протягом останніх тридцяти років як українського народу, який прагне до кращого життя, так і Його Всесвятості Вселенського патріарха, який бореться за одне єдине і сильне Православ’я, з повагою до священних канонів, благословенних практик і традицій нашої Церкви.
Напередодні візиту патріарха в Україну фіксується реакція представників Російської Церкви в Україні. Фактично, деякі закликають віруючих заявити в Інтернеті, що патріарх небажаний в Україні. Яке послання, на вашу думку, повинні отримати ці люди щодо візиту?
Упевнений, що окремі дії не висловлюють думку всього українського народу, який відомий своєю любов’ю, вдячністю і повагою до Вселенського Престолу і, в цілому, теплою і щиросердечною гостинністю до кожного гостя країни. Відносини Вселенського Престолу з українським народом складалися століттями. Вони, безсумнівно, історичні та глибоко духовні. Вони сильні і непохитні. Його Всесвятість приїжджає в Україну, як я вам уже говорив, і це вже давно відомий факт, як запрошений президентом країни і предстоятелем Православної Церкви України гість, для того щоб брати участь в урочистостях з нагоди Незалежності вашої країни. Дуже шкода, якщо деякі люди думають, що образи і дешеві комунікативні прийоми зможуть знеохотити Його Всесвятість відвідати Київ.
Вселенський патріарх прибуде з Константинополя, щоб благословити український народ і побажати йому, з Божою поміччю, відсвяткувати ще багато річниць незалежності своєї країни в дусі єдності, братерства і солідарності, в обстановці безпеки і миру. Далеко від військових загроз, конфліктів і конфронтацій, забезпечуючи тим самим кращі умови життя і процвітання для кожного громадянина країни.
Чи є у вас будь-які коментарі з приводу інформаційних атак, що ініціюються церковними та іншими особами з Росії або їхніми прихильниками в Україні?
Я не думаю, що має сенс коментувати брехню і наклепи, що відтворюються, час від часу, від окремих особистостей з метою справити враження і виправдати, можливо, свої власні помилки та упущення. Видно, що кожен судить по собі. Їхнє ставлення і поведінка особливо сумні, а їх ніби інтерес до єдності Православ’я я б охарактеризував лицемірним. Тому що, якби вони дійсно були зацікавлені в єдності Церкви, вони не залишалися б байдужими до розколу в Україні цілих 30 років і не робили б образливих заяв на адресу Вселенського Патріарха, що часто повторюються.
Що б вони не говорили, хай будуть впевнені – Вселенський патріарх Варфоломій і Першопрестольна мученицька Церква Константинопольська продовжать своє служіння на благо єдності Церкви і вірного народу Божого. Вони не піддаються терору, як і не лякаються і не відступають. Брехня і наклеп не зачіпають і не зупиняють Вселенський Патріархат. Нехай вони зрозуміють це раз і назавжди, і може таким способом змінять свій курс, поки є час.
Серед українського народу існує певне нерозуміння щодо ролі Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні. Чи не могли б ви пояснити, в чому місія Ставропігії, і як вона пов’язана з Українською церквою?
Немає жодної прихованої ролі Ставропігії, і передання в користування церкви Святого Андрія не є частиною якоїсь секретної угоди про передачу власності українського народу. Нагадаю, що серед фейковий новин, які побачили світ, коли Священний Синод Вселенського Патріархату обговорював надання автокефалії Україні, з’явилися й ті, нібито, новини, що Фанар забере храми та іншу нерухомість в Україні . Невже він таки забрав ці храми і нерухомість? Звісно, ні. Тому що, простіше кажучи, це була пропагандистська фальсифікація тих, хто не хотів, щоб було надано Томос автокефалії.
Надання для користування дуже красивої церкви Св. Андрія Вселенському Патріархату для функціонування як Ставропігії має символічний і істотний характер. З одного боку, це видима точка давніх духовних відносин вірного українського народу і його Церкви з їх Матір’ю – Константинопольською Церквою, а з іншого – шанування Вселенського Патріархату, який протягом століть встановив безліч Патріарших Ставропігій в Києві та інших містах
Повторюю, майновий статус Андріїївського храму лишається незмінним, оскільки він належить українській державі, і тільки з її дозволу Вселенський Патріархат отримав право на користування.
Все інше що чується не має жодного зв’язку з реальністю.
Екзарх Вселенського патріарха, єпископ Команський Михаїл родом з України і серед інших мов, якими володіє, він розмовляє українською. Чи впливає це якось на його роль в Ставропігії?
Ставропігія, як я вам сказав, є видимою точкою міцного і давнього зв’язку українського народу з Вселенським Патріархатом. Вибір Екзарха Його Всесвятістю явно зроблений в цьому дусі.
Преосвященний єпископ Команський Михаїл – українець, який вивчав богослов’я в Афінах та в Шамбезі в Женеві, а також приєднався до Святого духовенства Вселенського Патріархату. Константинопольська Церква прийняла його з любов’ю і доброзичливістю, тому що в його особі бачить благочестивий український народ і ту повагу, яку він завжди виявляв до Вселенського Престолу. Його Всесвятість своїм рішенням призначити єпископа Команського Михаїла екзархом Патріархату (Вселенського – ред.) хотів продемонструвати всім цей міцний зв’язок між Константинопольською Церквою і Церквою України і благочестивим українським народом, від якого походить єпископ Команський. А трохи пізніше, щоб показати свою прихильність до нього та його праці, підвищив його до статусу архієрея.
Відповіді надані грецькою мовою. Переклад “Духовного фронту України”
