5 серпня 2021 року у віці 80 років помер генерал армії України Євген Кирилович Марчук.
Про це повідомила у Фейсбук його дружина Лариса Івшина, при цьому відомо, що смерть громадського та політичного діяча настала внаслідок ускладнень від коронавірусного захворювання.
Біографія Євгена Кириловича рясніє непростими сторінками. За совєтів йому довелось служити в обласних управліннях КДБ, у центральному апараті, у тому числі – в 5-му управлінні КДБ, яке займалося переслідуванням дисидентів.
І хоча його дільність у цей період мало відома, деякі дисиденти вже у часи незалежності твердили, що Євген Марчук врятував їх від заслання. Він сам це підтверджував і розповідав, що його ставлення до цих людей сформувалося після того, як він вивчив архіви КДБ про національно-визвольний рух і особисто спілкувався із дисидентами.
Згодом Євген Марчук став першим головою новоствореної Служби безпеки України і очолював спецслужбу у 1991-1994 роках.
Саме у цей період сталась так звана “кримська криза” 1992-1994 років, яка, за своєю суттю стала першою спробою Російської Федерації окупувати український півострів.
Тоді віцепрезидент Російської Федерації Алєксандр Руцкой разом з парламентською делегацією приземлився в севастопольському аеропорту “Бельбек” 2 квітня 1992 року. Ступивши на кримську землю, він заявив, що “Чорноморський флот, як і Крим, був, є і буде російським”.
Під час візиту за ним ходили представники “Республіканського руху Криму” з російськими прапорами. Очолюваний майбутнім “президентом” Криму Юрієм Мєшковим рух влаштовував мітинги та збирав підписи за проведення референдуму щодо статусу півострова.
В січні 1994 Юрій Мєшков закликав Росію включити до свого складу Крим. У травні того ж року, було призначено нового начальника “Служби безпеки Криму”, після чого послідувала рішуча реакція української влади. Голова Служби безпеки Євген Марчук перекинув підрозділ “Альфа” й оперативну групу, аби не допустити захоплення СБУ новим “керівником”.
“Загалом, останній плацдарм присутності України, а це Служба безпеки, ми заблокували, і це всьому Криму відомо стало, у всякому разі в Сімферополі, в Севастополі побачили: СБУ все-таки за Києвом”, – ділився спогадами Євген Кирилович.
Пізніше Україна ввела на територію Криму близько 60 тисяч солдатів Національної гвардії та прикордонних військ, після чого ситуація стабілізувалася. 10 червня 1994 року Україна та Росія домовилися про поділ Чорноморського флоту. Юрія Мєшкова було депортовано до РФ.
Пізніше, вже після початку відкритої російської агресії проти України та окупації частини території, Євген Марчук працював у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, при чому, здійснював цю діяльність на громадських засадах.
Поряд з цим він також запам’ятався влучними висловами та аналізом ситуації, що стосувались російсько-української війни. Окремі з них наводить “Главком”.
- “Розраховувати, що на переговорах з Путіним можуть спрацювати аргументи, які базуються на Міжнародному праві, міжнародних і двосторонніх договорах, не варто. За роки війни з Україною Росія “з успіхом” звела до нуля майже всі міжнародні стабілізатори світової безпеки, наплювала на Будапештський меморандум і на базовий так званий Великий українсько-російський договір”.
- “Поспішні вибори в ОРДЛО закладуть гігантську міну під українську державність. Потрібно, як мінімум три, а то і п’ять років перехідного періоду нормалізації і трансформації цих територій до демократії з участю відповідних структур ООН. Ми ж не є настільки наївними, щоб уявити собі, що вже восени цього року окупована територія ОРДЛО якось сама по собі перетвориться в зразок демократії, повністю зрівняється з політико-правовим устроєм всієї України і атмосфера для виборів буде там така ж сама, як і по всій Україні”.
- “Є небезпека приходу до влади в Росії ще більшого радикала, ніж Путін. Переважна більшість російського населення, яке перебуває під постійним інформаційним обстрілом, підтримує риторику таких радикалів, як Жириновський, Рагозін і Дугін. Демократичні сили там зруйновані, структурної опозиції в них немає. Може, колись і з’явиться, але для цього потрібен час і хоча б невелика еволюція”.
- «Білоруський напрямок за своєю критичністю для нас може несподівано стати суперактуальним. Той гігантський пресинг, який Росія за останні роки влаштувала Білорусі з метою її повної інтеграції в Союзну державу, згідно з їхнім двостороннім Договором часів пізнього Єльцина, свідчить, що все найгірше для нас може статися. Я глибоко переконаний, що в нашій подальшій роботі ми маємо виходити саме з такого сценарію. Підстави для такого висновку мені дають стрімкі зміни в російсько-білоруських стосунках. Але, як кажуть, без суєти і без паніки, розуміючи при цьому, що білоруси як люди в цілому відносяться до України незрівнянно краще, ніж росіяни”.
Як бачимо, актуальність слів генерала армії України, якого не стало 5 серпня не викликає сумніву. Саме тому наш обов’язок пам’ятати його застереження, і зберігати пам’ять про Євгена Марчука, як неабиякого інтелектуала, державника і щирого патріота України, який більшість свого життя протистояв російській агресії проти України.
