Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній у своїй проповіді 18 липня коментуючи Євангельський уривок про зцілення Ісусом Христом римського сотника звернув увагу на те, що Бог приймає молитви навіть язичників, якщо вони виголошені з вірою.
«Сотник простить не за себе і не про свої потреби, він турбується навіть не про рідну людину – як батьки просили Спасителя про зцілення своїх хворих дітей – він просить про слугу. Слуга цей важко хворіє та страждає, і римський сотник – представник влади чужинців та іновірець – просить саме за нього. Прохання це за сутністю своєю є молитвою. Сотник усвідомлює, що звертається не за звичайним лікуванням, а в очікуванні чуда. І він виявляє віру в те, що Особа, до Якої звернене прохання – може здійснити таке чудо. Господь не відкидає такого прохання, а навпаки – погоджується прийти до дому сотника, обіцяючи зцілення. Тобто Спаситель не лише дає згоду виконати прохання – Він згідний піти навіть в дім римлянина, язичника і представника влади завойовників, щоби вчинити благо навіть не йому самому чи комусь з його рідних, а для його слуги», – сказав предстоятель ПЦУ.
Митрополит Епіфаній підкреслив, що Бог приймає молитви від нас не лише тоді, коли ми просимо про наші власні потреби, але і про потреби ближніх наших і всіх, хто потребує Його милосердя.
«Спаситель Сам показує, що Він милосердний до всіх людей і вислуховує всіх, хто звертається до Нього з вірою – і цим закликає нас також бути милосердними і виявляти любов не лише до ближніх, до одновірців чи належних лише до одного з нами народу. Дотримуючись істинної віри, не ухиляючись від неї самі – ми повинні бути відкритими до спілкування, доброзичливими і готовими до справ любові щодо всякої людини», – йшлось у проповіді предстоятеля Помісної Церкви.
Митрополит Епіфаній зауважив, що якщо навіть язичник сотник зміг побачити відблиск істини і проявити віру в Бога «то наскільки більше плодів благих отримаємо ми, коли в своєму житті виконуватимемо ту істину, яку звіщено нам у повноті та стверджено численними діями благодаті Божої».
