Впливовий архієрей Російської православної церкви, якого називають духівником президента РФ Владіміра Путіна, митрополит Тіхон (Шевкунов) відзначився пафосним вшануванням останнього імператора Росії Ніколая ІІ Романова “Кривавого” під час проповіді у “день царствених страстотерпців” 17 липня цього року.
“Ахилла” з посиланням на текст проповіді, оприлюдненого на сайті Псковської єпархії РПЦ, зазначає, що у своїх словах архієрей не стримувався і досить часто його вислови перетинали межу царебожницвта, коли він вихваляв заслуги царя.
Видання цитує найбільш резонансні заяви митрополита Тіхона (Шевкунова).
“Ми прославляємо сьогодні людину, яка за всю російську історію, як ніхто був був підданий наклепу, приниженню, презирству, та був зраджений. Це була людина дійсно святого життя”, -зауважив духівник Путіна, підкреслюючи, що ніхто не зробив так багато для Росії, як Ніколай ІІ “Кривавий”. При цьому, цар, на думку архієрея, не заслужив таку страшну невдячність з боку народу.
“Бували часи, коли, здавалося б, народ любив його, ставився до нього, як заповідалось Богом, – як до батька. Але це були короткі та лукаві періоди. В 1903 році, коли прославляли преподобного Серафима, у простому народі панувала радість. У 1914 році, коли на Росію напали німецька та австро-угорська армії, також був вибух народних почуттів: всі об’єднались для захисту держави. Але пройшло всього чотири роки, і більшість людей вигукували: розіпни… розіпни його”, – тут явно прослідковується аналогія з Ісусом Христом, яку дозволив собі митрополит Тіхон (Шевкунов).
Тотожність з Сином Божим, яку він нав’язував вірянам у проповіді, прослідковується і в наступному твердженні про колосальну жертву, принесену імператором на благо Росії.
“Імператор Ніколай ІІ відповідальний був за Росію. І розуміючи, що свідомо приносить в жертву себе і найдорожче, що у нього було – дружину і дітей, сказав: “Немає тієї жертви, яку я не приніс би в ім’я дійсного блага і для порятунку рідної матінки Росії”, – промовив представник РПЦ, пафосно возвеличуючи постать імператора.
Як і годиться для РПЦ, митрополит вбачає причини розстрілу царської родини, відречення людей не лише від царя, а й від церкви.
“Великим було наше безумство. А найголовніше – люди відступили від віри, від церкви, не бажали чути її, в тому числі, на жаль, і церковні люди”, – зауважив він.
“Він служив Богу, народу і своєму спасінню. Визнаний майже всіма своїми підданими ворогом Росії, зрадником, саме він, виявився правий. Та Господь благословив його відійти в бік. Послух Святій Церкві – ось чим жив святий мученик Ніколай. Це був шлях до спасіння та святості, а вороги царя та інші зрадники віддали Росію в руки антихриста”, – завершив свою проповідь Шевкунов.
Що ж, порівняння постаті останнього імператора Росії з Ісусом Христом, дійсно виглядає потужним продуктом державної та церковної російської пропаганди. Але, якщо згадати всі заслуги царя Ніколая ІІ, за які його й прозвали “Кривавим”, то його порівняння з Сином Божим виглядає як неприкрите блюзнірство.
Нагадаємо, замість реформ, які були потрібні країні, Ніколай ІІ Романов, вдався до містики, легко підпадав під вплив усіляких шахраїв, на кшталт відомого авантюриста-чаклуна Григорія Распутіна. Замість політичної лібералізації імператор зробив ставку на жандармський репресивний апарат, політичні провокації та репресії. Це був період створення проурядових “чорносотенних” організацій та провокації єврейських погромів.
14 травня 1896 року Ніколай ІІ був коронований в Успенському соборі Московського кремля. На честь цієї події були організовані урочистості, а також запланована роздача продуктових пайків для простого люду. Місцем роздачі пайків було обрано Ходинське поле на околицях Москви.
Розуміючи, що подарунків на всіх не вистачить, москвичі вирішили піти на поле у ніч перед роздачею, аби зранку опинитись у перших рядах. Тиснява була неймовірна, і перші жертви з’явилися вже о третій годині ночі. Після початку роздачі пайків натовп кинувся до крамниць з продуктами; тих, хто падав затоптували в землю, багато загинуло, потрапивши в ями чи колодязі. За офіційними даними, загинуло близько 1400 чоловік, проте в реальності жертв було значно більше.
Дізнавшись про трагедію, Ніколай ІІ вирішив продовжити святкування. Солдати терміново почали вивозити трупи з поля, аби встигнути до прибуття імператора. О 14-й годині прибув імператор і прийняв парад. Не зважаючи на прохання скасувати святкування, Ніколай ІІ поїхав на бал, який відкривав разом з графинею Монтебелло. За свою поведінку його стали називати “Кривавий”.
Підтвердив своє прізвисько останній цар Росії під час подій “кривавої неділі” – трагедії 9 січня (за старим стилем, 22 січня за новим) 1905 року у Санкт-Петербурзі. У цей день була розстріляна кількатисячна мирна демонстрація робітників, що йшли до імператорських палат з наміром вручити петицію з проханням поліпшити умови життя. Демонстрацію очолював відомий священик Георгій Гапон і князь Ільніцький.
Зранку того трагічного дня робітники всіх районів Петербурга рушили до Зимового палацу, разом з ними йшли жінки, діти, старі; люди несли корогви, ікони, імператорські портрети, співали молитви. Усього на вулиці вийшло понад 140 тисяч чоловік. О 12-й годині дня кавалерія атакувала хід біля Нарвських воріт, піхота дала п’ять залпів. Гапон, що йшов з колоною Нарвського району, зник. Через годину біля Троїцького моста мітингарі були зустрінуті вогнем колони Виборзької й Петербурзької сторін.
О 14-й годині частини Преображенського полку, що стояли біля Зимового палацу, дали три залпи по людях, що перебували в Олександрівському саду, біля Палацового мосту і будинку Головного штабу. Наказ стріляти по мирному натовпу, віддав дядько імператора – великий князь Володимир Олександрович.
Олександрівський парк був засіяний сотнями вбитих і поранених, кавалерія й кінні жандарми рубали робітників шашками, добивали поранених, не жаліючи ні жінок, ні дітей, ні старих. Залпи гриміли на Невському проспекті, на Морській і Гороховій вулицях, біля Казанського собору. У підсумку 9 січня було вбито більше тисячі й поранено більше 2 тисяч чоловік.
Однак, в сучасній Росії такі злочини проти народу і людяності, вочевидь, вважаються нормою і ознакою святості глави держави. Як інакше можна пояснити ототожнення постаті імператора Ніколая ІІ Романова “Кривавого” з Ісусом Христом у виконанні одного з найавторитетніших архієреїв РПЦ, наразі, не зрозуміло.
