У Козацькому кафедральному соборі святої великомучениці Катерини Православної церкви України в Чернігові капелани ПЦУ відслужили панахиду за воїнами, які в червні цього року віддали своє життя за нашу країну, а також за всіх загиблих у боях за незалежність України.
Про це повідомляє cheline.com.ua
Панахиду відправили отець Євген – капелан військової частини 3082 Північного Київського оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, та протоієрей Антоній – головний капелан Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України, військовий священик 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.
Вони помолилися за кожного з загиблих воїнів, які в червні цього року віддали своє життя за нашу країну, та всіх загиблих Героїв в боях за незалежність України, за видужання всіх поранених воїнів, за всіх живих Захисників України.
Сергій Горобець, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, подякував святим отцям і повідомив: «Протягом червня 2021 року російські окупанти вчинили 196 обстрілів по позиціях Збройних сил України на Донеччині та Луганщині. Тобто майже 7 обстрілів щодня. Ще 16 разів зафіксовано інші порушення «режиму припинення вогню» – прольоти ворожих безпілотників. Із них 7 збито, а інші пригнічено засобами РЕБ. Два українські воїни загинули, дев’ятеро – отримали бойові поранення. Молимося за видужання поранених Захисників України. Вічна пам’ять полеглим. Вони загинули за всю Україну і кожного з нас».
Також у червні померли кілька українських воїнів, які були важко поранені на фронті в попередні роки. Зокрема, це Роман Кубишкін – доброволець ДУК «ПС», який отримав поранення голови в селищі Піски взимку 2015-го.
Володимир Бєлов «Миротворець». Сержант Володимир Бєлов народився 28 липня 1984 року в Казахстані. У 1993-му з батьками переїхав до України, в село Забір’я Фастівського району на Київщині, де надалі й мешкав. Вступив в авіаційний університет, потім працював у житлово-комунальному господарстві. Захоплювався електронною музикою. З 2015 року – постійно на фронтах російсько-української війни. Пройшов безліч найгарячіших точок цього конфлікту: Михайлівку, Піски, Зайцеве, Гранітне, Чермалик, Водяне. Старший взводний опорного пункту 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Мав амбітні плани щодо військової кар’єри. Пройшов бойовий вишкіл у рамках британської тренувальної місії «Орбітал».
11 червня близько 15:45 сержант Бєлов загинув поблизу села Водяне на Приазов’ї. Того дня російські окупанти чотири рази відкривали вогонь по позиціях ЗСУ – з автоматичних станкових, ручних протитанкових, підствольних гранатометів і великокаліберних кулеметів. Володимир отримав осколкове поранення, несумісне з життям… Поховали воїна в Забір’ї. Залишилися батько, брат і сестра.
Андрій Гонар. Старший солдат Андрій Гонар на війні з 2015 року – спершу був мобілізований, а згодом підписав контракт із ЗСУ. Народився 14 серпня 1969 року в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Працював водієм, захоплювався автомобілями, полюванням, рибальством. Відслуживши рік за мобілізацією, Андрій повернувся додому. Знайшов непогану роботу – особистим водієм директора фірми. Але зізнавався товаришам, що його тягне назад, на фронт – де залишилися друзі, де «все простіше і зрозуміліше». Тож зрештою він таки підписав контракт і повернувся у військо – у 128-му окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. По завершенні контракту знову спробував пристосуватися до цивільного життя. Однак і цього разу не зміг опиратися поклику війни і пішов служити за контрактом уже у 58-му окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського. Старший солдат, старший водій мотопіхотної роти. До завершення контракту Андрію Миколайовичу залишалося якихось один-два дні, коли рано-вранці 11 червня ворожі війська обстріляли українські позиції поблизу селища Піски на Донеччині з мінометів та інших видів зброї. Від осколкового поранення 51-річний боєць загинув на місці. Похований у Кривому Розі. Залишилися троє дітей і сестра».
