З нагоди 370-ліття битви під Берестечком митрополит Луцький і Волинський Православної Церкви України Михаїл відвідав Берестечко, де освятив нижній храм на честь Усіх волинських святих та очолив Божественну літургію, повідомляє пресслужба Волинської єпархії ПЦУ.
У своїй проповіді єрарх нагадав на важливості єднання з Богом. Пригадуючи події, які сталися під Берестечком, митрополит Михаїл зазначив, що козаки вмирали за свою свободу, бо вірили, що потім існує життя вічне. Коли ми віримо, що потім зможемо отримати винагороду, то з’являється сенс щось творити у цьому тимчасовому земному світі.
Із митрополитом Михаїлом служили горохівський декан протоієрей Андрій Сидор, настоятель парафії священник Микола Качмар, намісник монастиря Свято-Георгіївського чоловічого монастиря с. Пляшева Рівненської єпархії архімандрит Софроній, інше місцеве духовенство.
Після Богослужіння архієрей взяв участь у пам’ятних заходах. Митрополит Михаїл відправив панахиду за загиблими українськими вояками на площі міста, а потім відвідав краєзнавчий музей м. Берестечко, де знаходиться виставка присвячена цим подіям. Окрім того, в експозиції музею представлена й історію Свято-Троїцького собору. Експонати для неї надали із храму, де вони постійно зберігаються.
Свято-Троїцький собор – пам’ятка архітектури місцевого значення, один із найбільших храмів Волині (трирівневий), має велику, насичену подіями історію. Розпочали спорудження в 1910 р. Перший камінь у будівництво заклав архієпископ Волинський Антоній (Храповицький). Цей Божий дім громада хотіла присвятити загиблим під Берестечком козакам, тож до зведення долучилися ледь не всі православні жителі міста.
Під час Першої світової війни недобудовану споруду частково розібрали. Тільки 1927 р. відбулось освячення нижнього храму. Потім польська влада заборонила зводити верхній ярус, адже тоді собор перевищував би місцевий костел Святої Трійці, на одній зі стін якого, за переказами, була намальована сцена перемоги польської армії над козацьким військом під Берестечком. Тож збудували тільки нижню й основну частини святині.
За «совєтів» приміщення храму використовувалося як склад. За незалежності собор почав відроджуватися. До його сторіччя провели реконструкцію, накрили, поставлено три мідні куполи з позолоченими хрестами. Але потрудитися ще слід багато, бо не завершено верхній ярус. Оскільки собор вивершується понад 100 років, він зазнав певної видозміни. Спочатку планувався з одним куполом, пізніше спорудили п’ять.
Святиню проєктували на взірець Володимирського собору Києва. Архітектор Володимир Ніколаєв.
