Намагаюся максимально не образити почуття віруючих, але і мовчати про таке не можна! Всі ми, мешканці східних регіонів України, пам’ятаємо, як починалася війна, хто вів активну пропаганду «свєтлого руского…» за декілька років до початку бойових дій. Церква Московського Патріархату – це одна зі структур, яка розв’язала війну і готувала її.
Коли все почалося…
Ще у 2000-х роках почали формуватися так звані казачі станиці російських донських козаків, котрі охрестили себе захисниками церков і всього «свєтлого», що доносилось через неї народу. При деяких храмах організовувалися спеціальні загони казаків, котрі займалися військовим вихованням молоді, тобто з дитинства нав’язувалася любов до Росії, виховувалися певні російсько-націоналістичні риси нового покоління, котрі у 2014 році стали рушійною силою «руского міра».
Вся ця діяльність виконувалися через молитви та освячувалася священиками. Тренування проходили під егідою Російської православної церкви, в яких не один раз самі батюшки брали участь. На таких заходах все українське вважалося чиїмось вимислом. Також неодноразово стимулом у бойовій підготовці ставав конфлікт у Чечні. Людям розповідали про браві подвиги російських військових на території іншої держави, хоча там відбувалося фактично те саме, що зараз і в Україні.
Та продовжилося…
УПЦ (МП) завжди агресивно ставиться до відмінних від її постулатів гілок християнства та представників інших релігій, спонукаючи на агресивні дії проти людей своїх вірян, хоча на словах та за заповідями «повинні любити ворогів своїх».
У 2014 році у багатьох церквах сходу України велася активна пропаганда «руского міра». Саме ті батюшки, що повинні нести мир та святість, у відкритій формі закликали людей йти будувати блокпости задля захисту всього руського і віри православної від нечистої та «вигаданої, злої» релігії європейського народу, так би мовити, брати зброю і бути захисниками божими. На жаль, багато люду так і зробило… Їх можна порівнювати лише зі стадом баранів під керівництвом вовків.
Згадаємо Слов’янськ, коли попи УПЦ (МП) ходили на пости бойовиків та освячували їм зброю, церква поблизу Славкурорту слугувала складом зброї, а її наставник отець Віталій брав активну участь у протидії українським військовим разом з незаконними бандформуваннями. Тоді попи з сільських церков активно вмовляли вірян допомагати бойовикам «хто чим може». Саме з їхньої подачі у 2014 році загинуло багато молоді. За допомогою бабусь та жіночок з іконами бойовики виставляли живі щити, щоб зупинити наших солдатів. Тримаючи в руках ікону та хрестячись, ці люди вигукували в бік українських захисників погрози розправи та прокльони, нецензурно висловлювалися. Ох же ж, свята ця віра.
За словами героя України, генерал-майора Збройних сил Ігора Гордійчука, у церквах Української Православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), в Святогірській лаврі на Донбасі розміщувалися терористи та боєприпаси від початку конфлікту України з Росією:
«У перші дні війни я попросив дозволу взяти групи радіоперехоплення. Ми зробили кілька радіоперехоплень в Краматорську, Слов’янську. В одній з наших найцінніших святинь – Святогірській лаврі – був чеченський загін спецназу, кадировці».
Гордійчук зазначив, що підтвердження інформації надійшли з різних джерел. Він приніс докази начальству, заявивши, що в печерах більше сотні терористів, зброя, боєприпаси.
«Потім все це почало підтверджуватися, коли почали перевіряти всі церкви Московського патріархату. Там зброя, боєприпаси, спорядження, бойовики, ці священики подвійного призначення. Вони ніби і священики, і бойовики. Путінська армія».
Командири бойовиків приймали присягу під російськими знаменами та прапорами недореспублік в українських церквах. На підвалах, де в полоні тримали наших захисників, нелюди з хрестами на пузах спостерігали за процесами катування, фактично кажучи, ставали очільниками всіх кругів Аду. Кожна пожертва від вірян, кожна копійка, отримана з продажу свічок чи церковної канцелярії, йшла на «нужди рєспублікі». Саме через церкви відбувалося фінансування бойовиків Росією на перших етапах конфлікту. За словами генерал-майора, проникнення терористів на українські території відбувалося завчасно.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що церкви УПЦ МП – ні що інше, як ФСБшна структура. Священики відкрито говорять, що в Україні йде «визвольна війна руського миру проти західної нечисті» і самі у всьому зізнаються. Кожного дня із церков УПЦ МП, тобто РПЦ, тільки й чутно молитви за «упокой души о прощенном и благородном воинстве русском», тобто московському. Вони кожного дня турбуються про своїх рідних окупантів. Це цілком російська церква, де агресію Росії проти України називають обороною Росії від Америки на території України, захистом «рускіх» від цинічних європейських цінностей, а зізнатися у своїх злочинах – це для них, як зробити постріл собі в коліно. Хоча люди все і так розуміють.
Джерело: donpatriot.news
