У Символі віри – догматі, проголошеному Першим і Другим Вселенськими соборами та утвердженому Третім Вселенським собором як незмінне сповідання істинної віри – вказано на чотири істотні, сутнісні ознаки Церкви. Вона Єдина, Свята, Соборна і Апостольська. Розуміння цих сутнісних ознак, правильне розуміння природи Церкви тісно і нерозривно пов’язане з втіленням в життя нашої особистої віри і через це – з нашою особистою участю в Боголюдському єднанні, яким є Церква.
Про це у своїй проповіді розповів митрополит Київський Епіфаній.
Предстоятель Православної Церкви України пояснив, що Церква – це зібрання тих, хто належить Господу, зібрання покликаних Ним, зібрання в Його ім’я, як сказано: «де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18: 20).
«Церква – це саме зібрання, це спільнота, громада. Таку її характеристику слід особливо підкреслити в наш індивідуалістичний час. Після десятиліть панування тоталітарних режимів, що у XX столітті стирали значення особистості на догоду узагальненості, людство значною мірою схилилося в іншу крайність – індивідуалізм, егоїстичне підкреслення особистого. В цьому ж дусі багато хто навіть з християн схильні нині вважати віру в Бога, свої відносини з Ним нібито виключно індивідуальною справою. «Бог у мене в душі» – люблять казати вони, переважно плутаючи істинного Бога зі своїми власними міркуваннями про Нього або емоціями», – зазначив митрополит Київський і всієї України.
За словами митрополита, Соборність Церкви, як одна з її чотирьох сутнісних ознак, вказує нам на те, що Церква – це зібрання вірних, зібрання покликаних Господом, зібрання навколо Господа, а не навколо самих себе.
«Це зібрання не обмежене якоюсь окремою групою, нацією, станом, місцем або часом – воно є всезагальним, на що і вказує оригінальний грецький термін καθολικὴ Ἐκκλησία (кафолікі Екклісіа)».
Водночас, він наголосив, що Одкровення подає нам розуміння Церкви саме як спільноти, зібрання, а не уніфікованої, знеособленої маси.
«Для входження в Церкву, для життя в ній справді не має значення, з якого народу ти походиш, жінка ти або чоловік, багатий чи бідний, який твій стан у суспільстві та інші ознаки, — підкреслив митрополит Епіфаній. — Однак єдність Церкви не відкидає, не знищує, не знецінює особистість. Кожен член Церкви має своє покликання саме як унікальна особа. Проте, як в тілі клітини не існують окремо одна від одної, але в цілості всього організму, так і члени Церкви не можуть існувати одне без одного, але кожен має своє життя як член зібрання, в тій соборності, яка долає обмеження і простору, і часу, і самої природи, єднаючи нас через Христа і у Христі, єднаючи через істину і завдяки істині».
Предстоятель ПЦУ закликав вірян міркуваннями про природу Церкви і про наше місце в ній та наші обов’язки, утвердити себе в істині. Щоби якісь лжевчення або із зовнішнього світу, або, як передбачив апостол Павло у словах до ефеських пресвітерів, навіть із самого середовища Церкви – ці лжевчення не могли захопити нас.
«Ми маємо слідувати за Христом і явленою Ним істиною, зберігаючи єдність як зібрання вірних, як одне тіло. Відкидаючи лжевчення і марні мудрування та йдучи дорогою правди. Не схиляючись ліворуч або праворуч, але незмінно слідуючи за Христом», – підсумував митрополит Епіфаній.
