Капелан Дмитро Поворотний написав на своїй сторінці в Фейсбуці про “пабєду” і Перемогу.
За померлих треба молитися, а не носитися з їх портретами на вуличних карнавалах побєдобєсія, та ще і самому стати підтанцьовкою маньяків, покидьків, політичних повій.
Я не принижу пам’ять мого дідуся участю в ганебному маскараді “Безсмертний полк”.
Чому маскараді? Бо в тій ході зазвичай несуть портрети персонажів, які зовсім не мають стосунку до тих подій. Там трапляються портрети царя Миколи та фото маньяків- вбивць- Гіві та Мотороли.
Там несуть портрети Сталіна, який винний в розв’язанні тієї світової бойні не менш ніж Гітлер; несуть портрети м’ясників – маршалів і генералів “паБєди”, які трупами дідів вимостили шлях від Бресту- до Сталінграду, і назад- від Сталінграду- до Бресту- до Берліну; несуть портрети “ефективних” партійних управлінців, які під керівництвом Сталіна побудували пекло на землі- найжорстокіший концтабір в межах 1/6- тої земної кулі і такий ефективний, що вертухаї і ув’язнені вже не могли існувати одні без одних і часто мінялись місцями, що навіть зараз онуки і правнуки вертухаїв і ув’язнених сумують за тим табором, а нацисти взяли його за приклад для своїх “таборів смерті”; не понесу тому, що там несуть портрети НКВД-шників, які мордували фронтовиків і їх родини в тилу, які служили в заград- загонах та фото сучасних сепаратистів- реальних вбивць і гвалтівників з віртуальної “новоросії”…
Моєму дідусю було б соромно в такому оточені.
Я не піду в тій ході, бо прийдеться йти разом з пУТІНИМ, який розв’язав війну в Україні; разом з гіркіними і безлерами та іншими іхтамнєтами; разом з кісєльовими, соловьовими, скабеєвими та іншими пропагандистами, які оббріхують Україну; разом з сепаратистами-зрадниками, пушиліними, захарченками, мозговими; разом з медведчуками, деркачами, вілкулами, новинськими, бойками, царьовими, колісніченками, гуфманами, бужанськими та іншими шаріковими- українофобами; разом з тими “героями”, що безумно вигукують: “Можем пафтаріть!”, але в той же час говорять, що зараз, на восьмому році російської агресії, в Україні війни нема і відмовляються захищати Україну від агресора і “усталі-от-вайни”. Для мене- ганьба йти поруч з ними, мені з такими не по путі- у мене інший напрямок!
А ще тому, що той, їхній “дєнь пабєди”- це день коли ГУЛАГ переміг Освенцим, розповсюдився на пів Європи, панував там майже пів століття і вбив більше людей! Я не буду святкувати це!
Для мене Перемога- це не карнавал побєдобесія, який вчиняють боязливі онуки- правнуки славних дідів, це не гасло: “Можем пафтаріть” і мьортвий чужой дєд на палке!
Для мене цей день – це молитва, пам’ять і шана моєму дідусю і мільйонам тих, хто вижив і не вижив в тій м’ясорубці, яку вчинили Гітлер-Сталін, комуністи та нацисти, яку продовжує пУТІН.
Перемога – це: “Ніколи знову!”, це- “Христос Воскрес”!
А день нашої, справжньої перемоги – ще попереду!
