Крилата ракета, яка була випущена з фрегату “Маршал Шапошніков” Військово-морського флоту Російської Федерації, уміє шукати і вражати ціль. Побачивши такі віражі й зрозумівши, що летить вона у бік свого ж бойового корабля, росіяни вирішили швидко тікати.
Відеозапис кумедної і, водночас, трагічної (для Росії) події продемонстровано у випуску “Спецкор.Новини 2+2”.
Проте, не варто поспішати з висновками і звинувачувати у недолугості російських військових інженерів чи військовослужбовців фрегату “Маршал Шапошніков”, які навчились вести вогонь по собі. Причина ганебного провалу запуску крилатої ракети може полягати геть в зовсім іншій площині.
Як відомо, духовенство Російської православної церкви давно практикує освячення зброї, яка перебуває на озброєнні Збройних сил РФ, у тому числі ядерної зброї. За словами нині покійного протоєрея РПЦ Дімітрія Смірнова: “Зброя – це спасіння російського народу, його культури та храмів”.
Тож можна припустити, що чин освячення здійснювався і у відношенні сумнозвісного фрегату.
У такому разі, єдиним логічним припущенням, що спадає на думку, є версія, що священнослужитель РПЦ, який звершував освячення “Маршала Шапошникова”, недбало поставився до своїх обов’язків, молився неналежним чином, або ж припустився інших порушень канонів.
На момент публікації, ім’я клірика, який звершував чин освячення фрегату встановити не вдалось. Втім, на нашу думку, спеціальна дисциплінарна комісія РПЦ проведе найретельніше розслідування обставин справи, встановить особистість священника, який дозволив собі кричущу халатність. Після чого, гуманний церковний суд у найкоротший термін неодмінно позбавить клірика-порушника сану, і оголосить йому анафему.
А формулювання церковного вироку буде звучати на кшталт “за грубе порушення церковних канонів під час чину освячення фрегату “Маршал Шапошников”, що призвело до ганебного провалу запуску російської крилатої ракети, що, у свою чергу, призвело до того, що ВМФ РФ відтепер сприймається суспільством не як спасіння народу російського, його культури та храмів, а як всесвітній сором та посміховисько”.
