Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Financial times підняв питання зустрічі з російським лідером Владіміром Путіним, пише «Українська правда».
Зеленський підкреслив, що хоче двосторонньої зустрічі із Путіним, наголосивши, що місце зустрічі не так важливе, як її зміст. Відповідаючи на пропозицію Кремля про зустріч «будь—якого часу у Москві», український лідер заявив, що “нас не хвилює місце проведення, а зміст”.
Водночас Володимир Зеленський категорично не погодився із заявами Кремля про перемовини із “керівниками” терористичних угруповань на сході України. “Я не буду говорити із терористами, і на моєму місці це просто неможливо”, – сказав президент.
На додачу президент України зауважив, що в Україні немає проблем з використанням російської мови та питання церкви, але він готовий і ці питання обговорити з Путіним.
Саме ця заява українського лідера спричинила вибух критики на проросійських пропагандистських платформах, при чому, спостерігається неабияка активізація блогерів, які обґрунтовано підозрюються у співпраці з російськими спецслужбами.
«Зеленський вважає, що в Україні нема утисків церкви. Мабуть, це можна вважати відповіддю на звернення парафіян УПЦ (РПЦвУ — ред.), які зібрали мільйон підписів під закликом до влади захистити їх права від рейдерських атак і неправомірних законодавчих ініціатив», — йдеться у повідомленні на проросійському телеграм—каналі «Правблог».
«Якщо Зеленський не може забезпечити прав російськомовного населення і прав УПЦ (РПЦвУ — ред.), але пропонує обговорити ці питання з Путіним, то до чого це все? Потрібно готуватись до радикалізації ситуації по всій державі. Можливо навіть до громадянської війни», — написав на власному телеграм-каналі проросійський пропагандист Алєксандр Вознєсєнскій.
Як бачимо, проста але справедлива заява президента суверенної держави про хибність тверджень рупорів держави-агресора спричинила шквал агресії та ще більший потік неправдивих звинувачень у перемішав з погрозами. Втім, роспропагандисти не вперше у такий спосіб висловлюють власну образу на те, що посадові особи України привселюдно викривають їх у поширенні неправдивої інформації.
