Російська історія повинна стати головною зброєю у “ментальній війні” з Заходом – до такого висновку прийшли сенатори Ради Федерації та представники різних міністерств РФ після майже двохгодинного обговорення “війни без військових”, пише “Коммерсантъ”.
На початку обговорення парламентар Алєксєй Пушков озвучив заяву, що Захід не лише докладає чималих зусиль для делегітимації Росії у світі, але й діє дедалі агресивніше. А для того, щоб захистити Росію на світовій арені, потрібно на законодавчому рівні реагувати на спроби “спотворити російську історичну правду”.
Пушков продемонстрував неабиякий акторський талант, коли зображав щире переживання з приводу того, що цивілізований світ називає речі своїми іменами і вказує Кремлю на гучні порушення міжнародного права. Однак, швидше за все, він дійсно вважає, що Росія має виняткове право на окупацію територій інших держав та втручання у внутрішні справи всіх країн, де є хоч один російськомовний прямоходячий homo.
Присутні погодились з тезисом, що нав’язування західних цінностей призведе до того, що росіяни добровільно погодяться віддати Курили (історично – Японія), Калінінград (німецьке місто Кенігсберг), Карелію (історично – Фінляндія) та Виборг (історично – шведське місто). А оскільки лише Росія володіє правом на окупацію, то всі історичні претензії на території не є законними, якщо лише їх ініціатором виступає не РФ.
При цьому, російські можновладці дійшли згоди у тому, що Кремль явно не допрацьовує у сфері окупації території інших держав. Зокрема, помічник президента РФ, колишній міністр культури Владімір Мєдінскій тонко натякнув, що всім варто задуматись над тим, “як так сталось, що російські землі опинились на території України, Казахстану, Білорусі”.
Безумовно, психіатрам ще доведеться проаналізувати вислови та дії Мєдінского на предмет наявності у нього психічних розладів, але на території Росії проживає чимало скрєпоносців, які можуть прийняти мракобісні заяви Мєдінского наказом до виконання.
Далі настав бенефіс представниці МЗС Росії Марії Захарової. Спочатку вона присвоїла перемогу над нацизмом виключно Совєцькому Союзу, який і Польшу не окуповував у співпраці з Гітлером, і американською програмою ленд-лізу не користувався. Проте прославилась вона заявою про те, що міжнародне право, яким так “хизується Захід”, не з’явилося б, якби не принципова позиція СРСР.
Після цих слів Захарової, психіатри ненадовго переключили свою увагу з Мєдінского на неї. Проте, до завершення потоку маразму ще було далеко.
Скавучанням про необхідність жорсткої цензури підтримала бесіду сенатор окупованого Криму Ольга з милозвучним прізвищем Ковітіді. І хоча до небезпечного ковіду вона відношення має досить опосередковане, повітряно-крапельні потоки з її ротового отвору виявились досить таки токсичними.
Пані Ольга завела мову про “неслухняну” молодь, яка виховується інформацією з інтернету. “Четверо моїх дітей сидять у соцмережах, і я нічого не можу зробити, хоч і відбираю у них телефони. Нам потрібна цензура, ідеологія і пропаганда!”, – вразила ностальгією за совком Ковітіді. Втім, лишилось не розкритим питання: вона прагне цензури лише для своєї родини, чи вона мала на увазі всю Росію?
І, як апегой цієї феєрії, виступив радник міністра оброни Андрєй Ільніцкій. Він не приховував свого розчарування з того приводу, що протистояння з Заходом – це “війна без військових”. Він наполягав, що “пора контратакувати”, хоча в його голосі явно звучали нотки перестороги, імовірно через те, що він цілковито усвідомлює, що з “непереможною російською воєнною машиною” може зробити один маленький турецкий Bayraktar.
Але потім, Ільніцкій пригадав, що у декого з російських генералів ще недобудовані дачні будиночки, а тому почав скаржитись, що бюджет армії РФ дуже малий – всього лиш дев’ятий у світі. А тому, потрібно терміново виділити додаткові кошти на добудову генеральських дач та закупівлю фанери для виготовлення бутафорських танків та ракет.
Присутні обмінювались заразними флюїдами “русского міра” протягом двох годин. І нікому з присутніх не вистачило здорового ґлузду усвідомити, що відновити мирне співіснування з Заходом досить легко. А кроки, після яких світ знову запросить Росію до клубу цивілізованого суспільства, давно всім відомі. Однак, лікувати патологію головного мозку Кремля, росіяни, на жаль, не поспішають.
