Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній звернувся до вірян, перед початком Великого посту, розповівши про значення прощення в житті християнина.
«Помилково дехто вважає прощення слабкістю, потуранням гріховним діям інших, байдужістю. Навпаки — вміння прощати є ознакою духовної зрілості й сили, виявом любові й милосердя до інших; воно звільняє з полону гріховних і нечистих думок, втихомирює бурю гніву всередині, зупиняє злобу й, наче ліки, діє на отруту образи, злопам’ятства. Недарма Господь наш Ісус Христос наставляє: „Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний“ (Мф. 6: 14), а також на віки вчить людство молитви, де серед іншого ми звертаємося до Небесного Отця зі словами: „…і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим“», — написав митрополит Епіфаній 13 березня на своїй сторінці у Фейсбук.
Він пояснив, що Прощена неділя, це — останній день перед Великим постом. У цей день заведено просити прощення і примирятися одне з одним не тільки в храмі, але і вдома з рідними, на роботі з колегами, зі знайомими, перед якими свідомо чи невідомо завинили.
«Звичайно, прощати ближнім потрібно не лише у цей день, а завжди. Прощена ж неділя є особливим приводом для нагадування про цей християнський обов‘язок, адже у буденному житті люди так часто забувають прощати, поспіхом й часом гостро реагуючи на несправедливість, образи, прикрощі, вимагаючи миттєвого покарання чи відшкодування за біль або втрату, яких зазнали. Через це страждають не лише кривдники, але й, найперше та чи не значно більше, самі скривджені», — сказав предстоятель ПЦУ.
Прощати провини винуватцям потрібно для благодатної дії прощення на нашу душу і тому, що коли людина не прощає, то ніби перебирає на себе владу і велич Божу, стаючи суддею. А за словами святого апостола Павла: «Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть вiн або падає» (Рим. 14: 4).
«Коли людина на себе перебирає право судити ближніх, то стає ніби замість Бога, ніби думає, що краще знає, кого варто покарати і за що судити, виносить вирок і встановлює покарання, замість любові й можливості виправитися, покаятися пропонує кару… Коли перед нами винні наші ближні, ми маємо згадати, що ми винні перед Господом значно більше, і якщо ми сподіваємося на Боже милосердя, то маємо спершу виявляти його самі. Прощати — не означає вдавати, ніби нічого поганого не сталося і від цього нам не боляче. Прощати — не означає називати заподіяне зло добром і, тим більше, примирятися з гріхом, виправдовувати чи схвалювати його. Прощати — це давати можливість ближнім, що завинили, зрозуміти свою помилку, покаятися і стати кращими. Прощати — це перестати бути заручником образ, вилікувати хронічний душевний біль, який ятрить серце…», — зауважив митрополит Київський і всієї України.
Митрополит Епіфаній зазначив, що без вміння прощати, ми би впродовж усього земного буття збирали й накопичували тягарі усіх своїх образ, ніби каміння. «Це „каміння“ нам було би потрібно для того, аби колись „відновити справедливість“ і жбурнути той „камінь“ у нашого кривдника, а тому вимушені постійно тягати із собою величезний мішок з тим „камінням“-образами. Чи легко нам з такою „валізою“ буде йти? Чи далеко ми зайдемо? І чи безпечною буде наша подорож, коли навколо постійно хтось жбурлятиме своє „каміння“?».
«Дорогі брати і сестри! Прощайте і просіть прощення — це робити ніколи не пізно. Головне, робити це не лише на словах, а й на ділі, відчуваючи благодатну дію прощення всередині — коли на серці стає тепло й радісно, коли відчуваєш свободу, ніби позбавився важкого тягаря. Не затримуйте в душі образ — вони закривають вас і від людей, і від Бога. „Hе мстiться за себе, улюбленi, а дайте мiсце гнiву Божому. Бо написано: „Менi відомщення, Я віддам“, — говорить Господь“ (Рим. 12: 19). Не передавайте зло по колу, зупиніть його. Моліться за своїх кривдників — навіть якщо одразу простити їх не вдається, але Бог почує ваше прагнення і обов’язково прийде на допомогу. Як писав святий апостол Павло: „Будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христi простив вам“ (Еф. 4: 32)», — підсумував предстоятель ПЦУ.
