Архімандрит ПЦУ Софроній (Чуприна) нагадав як РПЦ ставилась до РПЦЗ (Російська православна Церква закордоном) і називала їх «розкольниками». Це не завадило московському патріархату канонізувати в 2008 році у лику святих Іоана Сан-Франциського — єрарха який помер в «розколі» і шанувати як святого.
«Відомо, як РПЦ відносилася до РПЦЗ, як до “не раскаявшихся последователей карловацкого раскола”. З огляду на це виникає питання, чому тоді в російській Церкві шанують святителя Іоана Шанхайського, який воював з московським патріархатом, захопив кафедральний собор, російського єпископа за допомогою місцевої влади запроторив у в’язницю, а коли змінився уряд і до влади прийшли комуністи, вкрав єпархіальне майно та гроші і втік до США. З точки зору РПЦ помер без покаяння в “розколі”, канонізований “розкольниками” на чолі з митрополитом Філаретом (Вознесеньським), який мав радикальні погляди щодо РПЦ і говорив, що в Московському патріархаті “немає Христа Спасителя і бути не може”», – нагадав архімандрит ПЦУ на своїй сторінці у Фейсбуці.
Першоієрарх Іоан Сан-Франциський також помер у “розколі” так і не визнавши благодатності московського патріархату, і за іронією долі в 2006 році агенту КДБ “Дроздову”, патріарху Алєксію ІІ, подарували посох і ризи митрополита Філарета. «Схоже на, якесь знущання», – припустив архімандрит ПЦУ.
Він зауважив, що 9 березня 1953 року відбулося поховання Сталіна і на цю подію відреагували, як в РПЦ Московського патріархату, так і в РПЦЗ. Тільки РПЦ його жаліла і вихваляла, а РПЦЗ проклинала.
У РПЦЗ назвали Сталіна «найбільшим в історії гонителем віри Христової», який перевершив Нерона, Діоклетіана та інших давньоримських імператорів перших сторіч християнства. «Вся сатанинська злоба, здавалося, втілилася в цю людину, яка в ще більшому ступені ніж фарисеї заслуговує назви сина диявола», – йдеться в заяві РПЦЗ, до якої аж до своєї смерті належав Іоан (Максимович) архієпископ Сан-Франциський і Шанхайський.
РПЦ навпаки оплакувала його відхід і проводжала його в останню путь, «палкою молитвою». «Великого Вождя нашого народу, Йосипа Віссаріоновича Сталіна, не стало. Зникла сила велика, моральна, суспільна. Сила, в якій народ наш відчував власну силу, якою він керувався у своїх творчих працях і підприємствах, якою він втішався протягом багатьох років. Немає області, куди б не проникав глибокий погляд великого Вождя. Люди науки дивувалися його глибокій науковій обізнаності в найрізноманітніших областях, його геніальним наукових узагальнень; військові – його військовому генію; люди самого різної праці незмінно отримували від нього потужну підтримку і цінні вказівки. Як людина геніальна, він в кожній справі відкривав те, що було невидимо і недоступно для звичайного розуму», – йшлось у відповідній заяві Московського патріархату.
Однак такі критичні погляди щодо Сталіна РПЦЗ, до якої належав архієпископ Іоан (Максимович) не завадили РПЦ канонізувати його у лику святих чудотворців. Такі канонізації суперечать популярній догмі Московського патріархату, яку часто вони кидають в сторону ПЦУ: «гріх розколу не змиється навіть мученицькою кров’ю». Як бачимо, все «змилось» і без крові, а за наказом президента РФ Владіміра Путіна, якому було вигідно об’єднати із Москвою релігійні організації в США. Нагадаємо у 2007 році РПЦ провела собор на якому прийняла «каролвацьких розкольників» тобто РПЦЗ до себе. Після чого РПЦ не використовує епітет «розкольники» навіть у минулому часі.
Нагадаємо, віряни РПЦвУ назвали «іудою» спонсора, який передав храм громаді ПЦУ. Також читайте РПЦ та Орвелл: Соборність.
