З моменту розвалу Совєтського Союзу Росія використовує “заморожені конфлікти” для втручання у внутрішні справи сусідніх країн, однак цей інструмент поступово втрачає свою ефективність, зокрема щодо України.
Особливості вказаного питання у контексті російської агресії проти України викладені у документі “Національна оцінка загроз-2021”, що підготовлений спільно Департаментом державної безпеки і воєнною розвідкою Литовської Республіки, передає “Укрінформ” з посиланням на повідомлення Служби зовнішньої розвідки України.
Литовські розвідники зосереджують увагу на окупованих Росією територіях у Донецькій та Луганській областях, які визначені як “осередок військової нестабільності на порозі НАТО”. У той самий час, експерти відзначають, що спроби Москви нав’язати свої умови Києву та примусити реінтегрувати Донбас з місцевими владними структурами під російським контролем й донині залишаються безуспішними.
Департамент держбезпеки Литви наголошує, що “армійські корпуси”, котрі діють на території окупованих Росією районів Донецької та Луганської областей, нараховують приблизно від 30 до 35 тисяч бойовиків. Вказані підрозділи в організаційному плані відповідають моделі ЗС РФ, вони керуються та навчаються російськими офіцерами й інструкторами. Підрозділи оснащені російським озброєнням, екіпіровкою, системами зв’язку та діють на основі статутів Збройних сил РФ.
Таким чином, вони можуть бути безпроблемно інтегровані до складу російських сил або взаємодіяти із відправленими з РФ підрозділами. Москва може легко посилити свій військовий тиск на Київ, використовуючи військові формування, що повністю й беззастережно контролюються Росією. Деякі з військових, які брали участь у боях проти ЗСУ, були найняті російськими приватними військовими компаніями (на кшталт “Вагнер”), з якими вони виконували завдання в інтересах кремлівського режиму та олігархів в інших конфліктах (Сирія, Лівія тощо).
Литовські розвідники прийшли до висновку, що з моменту розвалу Радянського Союзу Росія використовує “заморожені конфлікти” для втручання у внутрішні справи сусідніх країн. Водночас цей інструмент поступово втрачає свою ефективність.
Це проглядається у тому, що Кремль надалі лишається нездатним використати важіль свого контролю за Донбасом для впливу на зовнішню і внутрішню політику України, оскільки вимоги Москви залишаються неприйнятними для більшості українців.
