У селищі Оріхове Сакського району Криму є один будинок. На вигляд він схожий на інші, але коли заходиш у подвір’я, складається враження, що його не торкнулися кримські події весни 2014 року. Українські прапори, портрет Степана Бандери на стіні, жовто-блакитні стрічки та фрагменти вишиванок. У телевізорі ‒ лише українські канали. На книжкових полицях ‒ переважно україномовні книги. Над входом в альтанку ‒ напис, вирізаний зі шматка деревини: «За честь! За волю! За козацьку долю! Слава Україні!» Господар будинку, кримчанин Олег Приходько розповідав, що українські прапори на стінах ‒ це символ його національної ідентичності. Він не хотів їхати з півострова, навіть коли отримав другий адміністративний штраф.
Олега Приходька затримали 10 жовтня 2019 року, висунули звинувачення в підготовці «терористичного акту» й відвезли до відділку ФСБ, прямо в домашньому одязі й капцях, а пізніше ‒ у слідчий ізолятор, обравши запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. І от 3 березня 2021 року окупаційний російський суд оголосив свій незаконний вирок.
Проукраїнського активіста Олега Приходька спочатку звинувачували в «підготовці підриву будівлі міської адміністрації Сак». Саме таке звинувачення йому висунув слідчий ФСБ Росії Дмитро Гармашов. Пізніше його звинуватили ще й у «незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні або носінні вибухових речовин або вибухових пристроїв». А через місяць на Приходька чекала ще одна стаття. За версією слідства, активіст планував підірвати не тільки адміністрацію Сак, а й російське генеральне консульство у Львові. За трьома епізодами звинувачення прокурор Олексій Айдінов просив для 62-річного активіста 11 років колонії суворого режиму з відбуванням трьох років у в’язниці, а також додаткове покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 тисяч рублів.
Олег Приходько своєї провини не визнає.
І ось 3 березня 2021 року Південний окружний військовий суд в російському Ростові-на-Дону незаконно визнав проукраїнського активіста, громадянина України з Криму – Олега Приходька, винним в «зберіганні вибухівки та підготовці до теракту» і присудив йому 5 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з першим роком в тюрмі. Про це повідомили в об’єднанні «Кримська солідарність», представники якого були на засіданні суду. У суді також підтвердили дану інформацію.
Окупаційний російський суд також оштрафував Приходька на 110 тисяч рублів.
«Полегшити йому існування»
Дружина Олега Приходька Любов раніше розповідала, що під час обшуку в їхньому будинку російські силовики, на її думку, підкинули мінімум дві речі: телефон і флешку.
Згідно з матеріалами справи, вилученим під час обшуку телефоном Приходько нібито обговорював із невідомим зі Львова план підриву будівлі генконсульства. Під час судового засідання адвокат Назим Шейхмамбетов надав відповідь українського оператора мобільного зв’язку Life. У документі сказано, що абонент, який телефонував Приходьку, у момент дзвінка перебував у Херсонській області, а не у Львові, як стверджувала сторона звинувачення.
Що стосується флешки, яку знайшли під квітковим горщиком, то на ній містилися схеми проходу до міськадміністрації Сак. «Взагалі не розумію, навіщо моєму чоловікові ці схеми тримати на флешці, якщо він все життя прожив у Саках, це ми порівняно нещодавно переїхали в будинок. Він з закритими очима всі ходи-виходи до міської адміністрації знає. Мене вразило, коли один з силовиків почав перевертати мої горщики з квітами під час обшуку й з-під одного дістав ось цю флешку, яку я бачила перший раз у житті, хоча доглядаю за квітами щодня», ‒ розповідає Любов Приходько.
Любов розповідає, що з Олегом Приходьком вони одружилися у 1980 році. Приходько тільки повернувся з армії, а Любов навчалася в медичному інституті, їх познайомила спільна подруга. За словами жінки, з моменту знайомства вони більше не розлучалися.
Арешт ‒ найдовша розлука за 41 рік їхнього спільного життя.
«У нас один головний біль весь цей час ‒ як полегшити йому це існування: ліки, передачі, посилки. Він ‒ літня людина, у нього є низка хронічних захворювань, які необхідно лікувати. Коли рідна людина сидить в ув’язненні, ти намагаєшся щосили, щоб хоч якось полегшити все це. Він у постійній напрузі перебуває, дуже нервово ставиться до того, що відбувається, тому що він в інформаційному вакуумі, нам, сім’ї, не дають з ним побачень. Його доводиться при можливості постійно заспокоювати. Олег Аркадійович взагалі не та людина, яка може так довго сидіти без діла. Він постійно чимось займався удома», ‒ ділиться переживаннями Любов Приходько.
«Є відчуття, що один з секретних свідків ‒ наш сусід»
Після арешту Приходька багато друзів сім’ї відсіялися, залишилися найближчі. Любов говорить, що деякі знайомі перестали вітатися з нею на вулиці: «На людей якось ось це слово «тероризм», напевно, діє. І вони охоче готові повірити в те, що людина, яку вони знали багато років, до якої неодноразово зверталися за допомогою, дійсно може бути винною».
Любов наводить як приклад нещодавній конфлікт з сусідами. У дворі їхнього будинку живе собака породи хаскі – Єва. Наталя, донька Олега Приходька, відпустила собаку погуляти двором, а та забігла на ділянку до сусідів. За словами Наталії, це й стало причиною конфлікту: «Він почав лаятися матом, обзивати мене, й мій брат просто мене захистив. Зав’язалася бійка, брат потрапив до лікарні з черепно-мозковою травмою. Ми викликали поліцію, але досі ні відповіді, ні привіту з поліції у цій справі немає».
Дружина та дочка Приходька стверджують, що під час одного з засідань у справі активіста одним із засекречених свідків з боку звинувачення був саме їхній сусід.
«Голос можна змінити, але інтонації вгадуються відразу. Я була на цьому суді й відразу запідозрила, що можу знати цю людину. Написала в перерві мамі, щоб вона сходила до сусідів і дізналася, чи вдома він. Вдома його не виявилося. Він приїхав через декілька годин, після закінчення суду», ‒ згадує Наталя Приходько.
За її словами, цей свідок стверджував, що знайомий із її батьком і нібито неодноразово чув про те, що Олег Приходько веде розмови про якісь підриви. Де і за яких обставин це відбувалося, він не уточнив.
Весілля без тата
Наталя вийшла заміж через декілька днів після арешту батька. Вона зізнається, що до останнього не хотіла святкувати весілля без нього, але він наполіг.
Любов Приходько каже, що це стало величезним ударом для дочки, тому всі урочистості скасували, був просто сімейний вечір.
«Олег сказав, щоб вони розписувалися і не вигадували, пізніше ще погуляємо разом, ‒ передає слова чоловіка Любов. ‒ Батько для Наталі ‒ це все, весь світ, як і вона для нього. Єдина улюблена дочка, вони однаково трепетно ставляться один до одного. У них навіть характери схожі: обидва вибухові, імпульсивні, нетерпимі до несправедливості».
Ця розмова з Наталею була записана в дорозі: вона їхала з Сак до Сімферополя, щоб звідти виїхати до Ростова й потрапити на судове засідання у справі батька.
Любов залишилася удома, під час минулої поїздки на суд вона травмувала ногу.
«Я нервую так, що мені здається, мене із залу суду будуть виносити», ‒ каже Наталя.
А Любов Приходько, немов підтверджуючи її слова, розмірковує, що останні півтора року без чоловіка минули, «ніби на пороховій бочці. Ніколи не знаєш, коли рвоне».
Джерело: Крим Реалії.
