У совєтські часи трагедію приховували, бо це був злочин не лише нацистів, але й комуністів
Про каральну акцію підрозділів СС та угорської військової жандармерії у відповідь на дії совєтських партизан із загону Першого секретаря Чернігівського обкому КП(б)У Алєксєя Фьодорова розказав у пабліку “Підглянуто в Ступаківці” Володимир Никоненко.
1-2 березня 1943 року підрозділами СС та угорської військової жандармерії було знищено 6700 мешканців селища Корюківка (Чернігівська область). Спалено 1390 будівель.
Загін Алєксєя Фьодорова напав на гарнізон угорців та німців 27 лютого аби визволити з в`язниці заручників – дітей одного з командирів загону Фьодорова – Феодосія Ступака. Було вбито 76 угорських солдат. За це карателі розстріляли і спалили живцем практично усіх мешканців Кроюківки.
Найстрашніше те, що сам Фьодоров і його люди спокійно спостерігали за бійнею і пальцем не поворухнули, аби врятувати людей, хоча мали десятиразову перевагу у силі над карателями. Вони спеціально нічого не робили, виконуючи звірячий наказ з Москви.
Наказ той у цілком таємній директиві полягав в тому, аби провокувати нацистів на масові страти, щоб “народ піднімався на боротьбу”. Тому диверсії та убивства німців партизани спеціально скоювали безпосередньо біля або навіть в самих населених пунктах, знаючи якою буде реакція окупантів.
Алєксєй Фьодоров менш ніж за 2 місяці після свого “подвигу” отримає звання “генерал-майор”. Потім стане двічі Героєм Совєтського Союзу. Крім цього мав вісім (!) найвищих нагород СССР – орденів Леніна та ще 7 орденів меншого калібру.
Після війни Фьодоров – 1-й секретар Житомирського обкому КПУ. Потім – міністр соціального забезпечення УРСР. Член президії Совєтського комітету ветеранів війни.
З 1979 року був головою комісії у справах колишніх партизанів і підпільників при Президії ВР УРСР, яка перевіряла осіб, що перебували на окупованій території.
Усі книги про партизанський рух в УРСР автори мусили узгоджувати з Фьодоровим і писати лише те, що він дозволяв. Сам Фьодоров написав (вірніше, “літературні негри” за нього написали) знамениту і дуже брехливу книгу “Подпольный обком действует”, в якій ані словом не обмовився про свій “корюківський подвиг”. В СССР за цією книгою було знято популярний серіал.
“Корюківська трагедія” є чи не наймасовішим убивством мирного населення у Другій світовій війни. За кількістю жертв вона переважає “розкручені” ЗМІ та мистецтвом трагедії білоруської Хатині (у 45 разів), чеської Лідіце (у 41 раз), французький Орадур-сюр-Ґлан (у 12 разів) і навіть “Чеченську Хатинь” – спалення живцем 700 дітей, жінок і старих у селі Хайбах, яке здійснили совєтські карателі 27 лютого 1944 року.
А Алєксєй Фьодоровіч Фьодоров дожив до 88 років і помер від старості у пошані та при гарній пенсії. Похований з почестями на Байковому кладовищі у Києві. Скульптор не постидався на пам`ятник цьому нелюду хреста почепити…
В СССР жертвам “Корюківської трагедії” теж поставили пам`ятник. І піонерів до нього возили. Про звірства німців розповідали. А от про страшні дії совєтських партизан – ні.
І про те, що серед карателів були колабораціоністи з польовій жандармерії 399-ї головної польової комендатури Байєра, переважно етнічні росіяни. Бо то була “незручна” правда. А якщо вона незручна, значить не було цього. Совєтський Агітпроп завжди так діяв.
