11 лютого в селі Жуки неподалік Полтави, на малій батьківщині визначного українського історіографа, літописця Гетьманщини Самійла Величка відбулися урочистості з нагоди 351-річниці від дня його народження.
Про це повідомило інтрнет-видання Полтавщина.
На території Меморіального комплексу Українського козацтва у Жуках поруч із Покровською церквою священники Полтавської єпархії ПЦУ о. Миколай Храпач та о. Олександр Дедюхін звершили панахиду пам’яті Самійла Величка.
Голова Полтавської районної ради Михайло Кононенко, співробітники музею «Поле Полтавської битви», регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, представниця Департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації Олеся Старолат, громадськості, краєзнавці, мешканці Полтавського району, депутати Полтавської міськради, журналісти, історики, активісти козацьких формувань, зокрема полтавського козацького коша полку ім. Миколи Міхновського поклали квіти до пам’ятного знака на честь автора знаменитого літопису.
Самійло Величко народився 351 рік тому, 11 лютого 1670 року в с. Жуки Полтавської Сотні Полтавського полку Гетьманщини, в козацькій родині. Упродовж 80-х рр. ХVІІ ст. навчався у Києво-Могилянській академії. Підтримав воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи. Автор літопису — історичного твору, присвяченого подіям середини XVII — початку ХVІІІ ст.
Літопис Величка є вершиною українського барокового літописання. Ні до нього, ані після ніхто не витворював таке складне, мозаїчне, взірцеве щодо дотримання літературного стилю бароко полотно з усіма належними йому компонентами. Це не звичайна хроніка, у якій просто фіксуються чи переказуються ті події. «Літопис» є і твором художнім, бо автор знаходить яскраві барви для своєї оповіді, збагачує її важливими деталями, у численних ліричних відступах висловлює своє ставлення до подій і людей.
Останні роки життя провів у селі Жуки, там помер і похований.
