Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній розповів, що у кожного своє розуміння щастя, але дорога до справжнього щастя одна – це дорога до Бога.
«Цілком природно, що люди прагнуть щастя, блаженства, бо таким щодо нас є Промисел Божий і такою є мета сотворення людини. Але після гріхопадіння наших прабатьків людство втратило повноту райського життя, і тепер земне щастя доволі хитке. Є думка, що щастя кожен розуміє по-своєму, а тому воно для кожного різне. Але таке твердження помилкове, тому що дорога до істинного щастя одна – це дорога до Бога, це душевний спокій і рівновага, мир і радість у серці, любов і добро у діяннях», – написав Митрополит Епіфаній на своїй сторінці у Facebook.
Він додав, що всі інші «альтернативні» шляхи ведуть лише до тимчасової або часткової насолоди, здебільшого для тіла, а не для душі.
«Отримуючи певну швидку насолоду, так само швидко людина її і використовує, а відтак потребує нової й нової… Цей стан людину захоплює, і вона хоче його повторювати знову й знову. Це є залежність, мовою церковною – пристрасть».
Предстоятель ПЦУ зазначив, що у світі є незліченне число залежностей, як і об’єктів, на які вони спрямовані: алкоголь, наркотики, паління, азартні чи відеоігри, шопінг, розпуста, грошолюбство, марнославство.
Пристрасть є хворобою душі, аномалією, яку потрібно лікувати. Слово «пристрасть» спільнокореневе до «страждання, страждати». Від пристрастей люди страждають, бо грішать і тим самим віддаляються від Бога. Саме тому найголовнішою ознакою залежності є страждання людини в момент відмови від її пристрасті або в момент, коли вона не може її задовольнити. Але найсумніше те, що на кожен свій гріх людина сама ж дає згоду, втрачаючи можливість справжнього життя і таким чином стаючи рабом пристрастей. Тож немає різниці, від якої конкретно залежності страждає людина, – вона є невільною, рабом своєї пристрасті та не володіє собою, а відтак – чинить проти волі Божої та Його Промислу щодо людини.
«Зцілення може отримати той, хто бачить свою гріховність, підкреслив блаженнійший, – хто розуміє, що йому потрібна допомога, потрібен Лікар. Ті ж, хто бояться вступати в бій зі своїми пристрастями й егоїзмом, своїми різними шкідливими й гріховними звичками, проявляють слабкість, бо уникають відповідальності. У своїй слабкості вони намагаються будь-чим виправдати свої дії (зазвичай звинувачуючи інших), приглушують голос совісті, бажають втекти від відповідальності. Часто вони не розуміють, що коли підкорюються одній пристрасті, то віддають себе в полон й іншим. Такі люди страждають духовно, душевно та тілесно».
«Церква може допомогти змінитися: зрозуміти проблему, відкрити очі, серце, підказати, де брати сили, як долати залежність, як боронитися від згубних пристрастей ще на етапі помислу. Варто пам‘ятати, що в запущеному стані душевна хвороба спустошує людину, витягує з неї всю життєву енергію, а іноді навіть змушує покінчити з життям. Завжди є можливість на одужання – з Божою допомогою та покаянням, усвідомленням пагубності пристрасті та твердим бажанням більше не завдавати собі ран. Зустріч людини з душпастирем завжди унікальна, як і зустріч хворого з кваліфікованим лікарем. Головне – зробити перший крок, захотіти одужати. Ми ж, у свою чергу, завжди поруч. Наша Церква – завжди відкрита для кожного. Церква – з кожним із вас», – підсумував предстоятель ПЦУ.
