Ідея соборності, сили у єдності – є ще більш актуальною саме зараз: коли ми захищаємо і відстоюємо своє бажання і право бути істинно свобідною і незалежною державою, а також будувати європейську вільну Україну.
Про це заявив митрополит Київський та всієї України Епіфаній в своєму вітальному слові з нагоди Дня соборності.
Вітаю український народ з нашим спільним визначним святом – Днем Соборності України. Сьогодні ми відзначаємо особливу історичну подію, яка є символом нашої державної, територіальної, національної, суспільної єдності. У цей день 102 роки тому відбувся знаковий момент в історії України: на Софійському майдані в єдину соборну державу були об’єднані Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка. Відтак єдність нашої Батьківщини перестала бути тільки мрією, було покладено новий початок на шляху до спільного майбутнього.
Ідея соборності, сили у єдності – є ще більш актуальною саме зараз: коли ми захищаємо і відстоюємо своє бажання і право бути істинно свобідною і незалежною державою, а також будувати європейську вільну Україну.
Не варто забувати, що держава – це не лише територія, а передусім люди, які в ній живуть. І сила, і могутність країни визначається не тільки за матеріальними показниками, а передусім за якістю людських стосунків, які люди будують одне з одним. Єднають не красиві та милозвучні гасла, а насамперед духовні, моральні цінності, за якими живуть громадяни. Передусім єднає погляд і бачення спільного майбутнього. Адже сильна нація є тією, яка знає відповіді на важливі питання: хто ми є, чого і яким чином прагнемо досягти?
Коли ми чуємо слово «єдність», то помилково можемо сприйняти, що всі ми маємо бути однаковими. Однак це не так. Адже кожна людина унікальна і неповторна. Краса і багатство народу полягають у різноманітності традицій та звичаїв. І насправді розділяють людей не кордони, а непорозуміння, з яких починають проростати інші труднощі.
В Акті Злуки проявилася християнська чеснота взаємної підтримки українського народу. Ми подали руку допомоги одне одному та з’єдналися ланцюжками сердець, сповнених любові. Це допомогло нам у найважчі часи випробувань не бути байдужими до ближнього та до своєї країни. І тільки від нас залежить, як ми навчимося бути разом не лише в час труднощів, а й у радості для того, щоби будувати спільне краще майбутнє.
Безумовно, це завдання також стоїть і перед нашою Помісною Церквою. Адже утвердження єдності Помісної Української Православної Церкви – обов’язок для всіх її ієрархів, духовенства та вірних, наш спільний внесок у розбудову Соборної України.
І попри різні труднощі, які траплялися на нашому шляху, і ті випробування, які ми з вами проходимо й зараз, – нас не роз’єднати. Український народ залишається соборним, єдиним у прагненні справедливого миру, благополуччя і добра для України. Тож нехай світло Христової правди осяє нам шлях до кращого майбутнього у добрі та злагоді. Слава Ісусу Христу. Слава Україні!
