Однією із знакових подій у році, що минув, для Переяславщини була відбудова козацького храму в селі Чопилки. Храм відбудовано на уцілілому фундаменті церкви, яка була споруджена на початку ХХ століття, площею 325 квадратних метрів.
Архітектурний проєкт відбудованого храму є копією старого собору. Але головною родзинкою цього храму є збережені історичні артефакти: валуни-пісковики козацької доби, які в підмурівок старої церкви заклали Падалки (нащадки великого козацького роду). Вони й збудували старий собор.
Про це повідомляє видання Переяслав.Сіті.
Собор було відбудовано за рік: 14 жовтня 2019 року на Покрову було освячено фундамент, а вже 17 жовтня 2020 року освячено відбудований храм і здійснено першу урочисту літургію.
Ініціатор, меценат і відбудовник храму – Анна Кузьменко-Лебедівська, яка є прямим нащадком великого козацького роду Падалок і праправнучкою тодішнього чопильського землевласника Івана Падалки, який на початку ХХ століття збудував старий собор. Вона завжди охоче і багато розповідала про людей, які підтримали її та допомогли у зведенні собору, про історію. Однак про основну і важку ношу такого масштабного і відповідального будівництва, яка лягла на її жіночі плечі, завжди скромно відповідала: «Я всього лиш повертаю велику історію рідного козацького села, бо вважаю це своїм життєвим обов’язком».
19 грудня у чопильському храмі Миколи Чудотворця відбулася святкова літургія – перше храмове свято. Були запрошені хористи із Михайлівського Золотоверхого собору, які співали на службі та виконували церковні пісні. Чопильським діткам подарували смаколики від Святого Миколая.
В інтерв’ю для Переяслав.Сіті Анна Іванівна заявила:
“Куполи церкви було зруйновано ще в 1929 році. Однак моя бабуся – Падалка Ганна Іванівна – дитиною бачила цього красеня у всій величі і часто в деталях розповідала мені про нього. У нас у родині збереглося кілька фото ще до руйнування собору, на яких є частково фрагменти куполів. А також є фото із мого дитинства, де напіваварійна стара будівля зберегла чіткі обриси різьблень та пілястральних архітектурних елементів. Ось це все, стуливши до купи, я і взяла за основу. Створила робочу групу із кількох художників-графіків, київських та львівських, і ми крок за кроком промалювали спочатку кожен елемент різьблення, вікон, дверей – усього без винятку. Особливо ретельно промальовували купольну частину. Потім все це склали у великий композиційний графічний малюнок. Так відтворили візуальний образ старого козацького собору”.
Також бабуся жінки розповідала, що в старому соборі був іконостас ручного різьблення з виноградними гронами і пишним листям. І що його виготовили майстри з Мотронинського монастиря.
Світлина: Надана Анною Кузьменко-Лебедівською
“Мій шлях спочатку був до бібліотеки (сміється). Я переглянула і перечитала багато матеріалів про різьблення в стилі козацького бароко і зрозуміла: саме такий іконостас потрібен нам. Потім віднайшла майстрів в Україні, які могли б виконати таку складну художню роботу. До нашого храму приїздили майстри із проєктами зі Львівщини, Рівненщини, Кам’янця-Подільського. Однак мій вибір припав на двох майстрів із Черкащини – Богдана і Миколу. Класичне українське козацьке бароко – це їхній природний стиль. До речі, ікони для іконостасу так само пише іконописець в стилі українського бароко”,- зазначила меценатка.
Також жінка резюмувала, що скільки б хтось не накопичував грошей, за них ніколи не купиш справжніх цінностей: позитивної репутації, чистої душі, доброї людської пам’яті про тебе і справжнього людського щастя.
